Ерагон. Найстарший

І тут обуреному Ерагонові урвався терпець — він скористався магією. Звільнивши енергію, юнак вигукнув закляття, і тієї ж миті хвалькуватий ельф аж очі вирячив від подиву. Він не міг ані поворухнутись, ані вимовити бодай слово.

— А тобі, друже, не варто вихвалятися перед тим, хто краще знається на магії, — попередив юнак свого напарника.

Та враз темні брови Ваніра зійшлися на переніссі й невидима сила відкинула Ерагона геть. «І як це вдалося ельфові?» — тільки й встиг подумати юнак.

— Твоє неуцтво зраджує тебе, людино, — наближаючись до переможеного супротивника, мовив Ванір. — Ти не знаєш, про що говориш. Невже тебе готують стати правонаступником Враеля, поселивши в його будинку й щоранку тренуючи? Мене нудить від самої думки, що тебе вдостоїли такої честі! Ти не маєш жодного уявлення про магію й про те, як вона працює.

— Поясни, що поганого я тобі зробив? — вибухнув Ерагон. — Чому ти мене зневажаєш? Виходить, було б краще, якби вершника, що може протистояти Галбаторіксу, не існувало?

— Моя думка не має значення, — відповів йому ельф.

— Цілком згоден з тобою, але я її вислухаю, — сказав юнак.

— Чути те, про що написано в мудрих книжках, можна тільки розумним особам, — зневажливо кинув Ванір.

— Припни язика, друже, і дай мені чесну відповідь! — вигукнув Ерагон.

— Як накажете, пане вершнику, — глузливо озвався ельф і, підійшовши ближче, відповів: — Цілих вісімдесят років потому, як занепали вершники, ми не відчували смаку перемоги. Так, ми переховувались у лісі завдяки магії, знаючи, що Галбаторікс колись прийде по нас. А потім Бром із Джоудом урятували яйце Сапфіри і в нас знову з'явилася можливість повалити узурпатора. Уяви нашу радість і водночас розчарування. Адже здолати Галбаторікса може тільки могутніший за нього воїн, а не каліка, схожий на тебе. Зрозумій, Ерагоне, ти прирік усіх нас тієї самої миті, коли торкнувся яйця Сапфіри! Тож не чекай від нас розуміння й співчуття!

Ванір сумно торкнувся своїх губ вказівним та середнім пальцями, потім відійшов від юнака і швиденько подався геть із тренувального поля.

«Він має рацію, — міркував Ерагон. — Це завдання не для мене, навіть із Ваніра був би кращий вершник».

«А як же я, Ерагоне? — озвалася Сапфіра, що була на зв'язку з господарем. — На мою думку тобі начхати? Ти забув, що Арія пропонувала яйце кожному з цих шмаркатих ельфів, а також синам варденів, і я жодному, окрім тебе, не надала перевагу? Та хіба б я згодилась на це, якби точно не знала, що саме ти можеш здолати Галбаторікса? Ніколи не забувай цього, мій друже!»