Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз». Краткое содержание книги:
Перекази з уст в уста говорили, що в Хагенському лісі завершують своє навчання чарівники, наділені особливим даром. Розповідали, що ніхто і ніколи спеціально не посилав їх туди — вони йшли самі, не в силах противитися таємничому поклику.
Правда, документально це ніде зафіксовано не було, і Маргарита ні разу не чула, щоб хтось став свідком такого випадку, проте легенди вперто твердили, що на зорі часів існували чарівники, наділені надзвичайно могутнім даром, сила якого змушувала їх добровільно відправлятися в цей ліс. Деяким навіть вдавалося повернутися, і, мабуть, на основі їхніх свідчень були розроблені певні правила, дотримуючись яких людина могла відчувати себе в Хагенському лісі у відносній безпеці.
— Я прийшла сюди в темряві, після заходу сонця, і не збираюся затримуватися тут до світанку. А якщо сонячні промені не торкнуться того, хто наважився ступити під священні крони, то він зможе безперешкодно повернутися назад. Втім, в будь-якому випадку це стосується тільки мене, а ти повинен негайно покинути ліс.
— Але я хочу знати, що привело тебе сюди, і чекаю правдивої відповіді, сестра Маргарита. Напевно сталося щось дуже важливе, і якщо тобі загрожує небезпека, я не залишуся осторонь.
Маргарита намацала на грудях химерну прикрасу у вигляді золотої квітки — подарунок Джедіді. Він зробив його власними руками, не вдаючись до допомоги магії. Золота квітка символізувала його дар, який розпустився завдяки сестрі Маргариті, і вона цінувала цю дрібничку більше, ніж будь-яку іншу прикрасу.
Маргарита опустила руку і, обійнявши Джедіді, всім тілом притулилась до нього.
— Добре, я скажу тобі, милий, але не все. Це дуже небезпечно.
— Що значить небезпечно?! — Обурився він, але Маргарита перебила:
— Мовчи і слухай, або я негайно змушу тебе піти звідси. Ти знаєш, що це в моїй владі. Він мимоволі схопився за нашийник:
— Маргарита, ти цього не зробиш! Після того, як ми…
— Тихо!
Він замовк на півслові. Вона почекала трохи, щоб переконатися, що він так і буде мовчати, і продовжувала:
— З деяких пір я підозрюю, що від нас приховують, що насправді сталося з тими, хто покинув Палац або помер. По-моєму, їх просто вбивали.
— Що?!
— Та тихіше ти! — Прошепотіла вона сердито. — Ти що, хочеш, щоб нас теж убили? — Він знову замовк. — Я думаю, що в Палаці пророків відбувається щось жахливе. Я думаю, їх вбивала якась із сестер.
— Вбивала? Сестра? Тільки безумець може припустити таке.
— Ні, я-то якраз в своєму розумі, але всі подумають саме так, якщо я скажу це привселюдно. Я повинна мати докази.
Джедідія задумався.
— Ну що ж… Ти знаєш, я повірю всьому, що ти скажеш, але це так дивно… Втім, я готовий допомогти. Що, якщо викопати тіла або розпитати слуг? Може, хтось щось бачив. Я непогано знайомий з деякими з них, і…
— Джедідія, це ще не найстрашніше.
— Але що може бути страшніше? Пальці її нервово стиснули квітку, а голос, і без того ледве чутний, став ще тихіше.
— У Палаці з'явилися сестри Тьми. У темряві було погано видно, але Маргарита виразно уявила, як зіщулився при цих словах Джедідія.
Якийсь час тишу порушувало лише настирливе гудіння мошкари і хрипке дихання чарівника.
— Маргарита… Сестри… Ні, це неможливо! Та їх просто не існує!
Це всього лише міф. Казка.
— Ні, це не казка, Джедідія. Я знаю, про що говорю.
— Маргарита, благаю тебе, схаменись! Це серйозне звинувачення, і якщо ти не пред'явиш доказів, тебе просто стратять. А як можна довести те, чого немає? Не існує ніяких сестер… — Він замовк, не наважуючись вимовити жахливе слово, і Маргарита добре його розуміла. Вона відчувала те ж саме, але в Палаці відбувалися дивні і страшні речі, яких вже не можна було не помічати. Маргарита зітхнула. Вже краще б їй було не ходити вчора до пророка або принаймні не слухати його промов.
Абатиса розгнівалася, бо Маргарита відмовилася передати послання пророка її помічниці, але в кінці кінців Маргарита добилася аудієнції, хоча користі від цього було небагато. Абатиса байдуже запитала, що означає «камінь у ставку», а коли Маргарита зізналася, що й сама не знає, суворо відчитала її за те, що та наважилася потурбувати її заради такої нісенітниці. Сестра вирушила до пророка за роз'ясненнями, але той геть заперечував, що взагалі щось комусь передавав, і абатиса просто сказилася від злості.