Житловий кодекс України. Науково-практичний коментар станом на 05.05.2011 р
- Автор: Коллектив авторов
- Язык: украинский
- Жанр: право
Электронная книга - «Житловий кодекс України. Науково-практичний коментар станом на 05.05.2011 р». Краткое содержание книги:
- через службову невідповідність;
- у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;
- за власним бажанням;
- у зв'язку з позбавленням військового звання;
- у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у вигляді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади.
У разі переміщення військовослужбовця по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість, житлове приміщення у гуртожитку, яке він займав за попереднім місцем служби, підлягає звільненню у місячний термін з дня отримання житла, службового житла (житлового приміщення у гуртожитку) за новим місцем служби.
Військовослужбовець та члени його сім'ї зобов'язані у двотижневий термін звільнити займане ними житлове приміщення в гуртожитку у разі надання службового житла, отримання житла для постійного проживання, придбання в межах гарнізону житла для постійного проживання або вибуття для виконання службових обов'язків за кордон разом з членами сім'ї.
9. У тих випадках, коли особа, якій у зв'язку з трудовими відносинами було надано жиле приміщення в сімейному гуртожитку, залишила сім'ю і жиле приміщення, але трудових відносин не припинила, ця обставина не може бути підставою для задоволення позову про виселення членів сім'ї, оскільки наймач таких жилих приміщень втрачає право користуватися ними і підлягає виселенню разом із членами сім'ї при припиненні трудових відносин у випадках, передбачених статтями 124, 125, 132 Житлового кодексу УРСР (п. 55 Правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право), за виданням "Бюлетень законодавства і юридичної практики України № 8, 1998 рік).
10. Відповідно до ч. 7 ст. 8 ЦПК України і правил ч. 1 ст. 117 Житлового кодексу УРСР особи, які займали жилі приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду і були в порядку поліпшення житлових умов без зняття з квартирного обліку поселені в сімейний гуртожиток за місцем роботи, в разі припинення трудових відносин не можуть бути виселені без надання іншого жилого приміщення. На ці обставини не впливає й зміна статусу будинку гуртожитку (форми власності), а також передача його на баланс іншої організації (п. 53 Правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право), викладених в листі Верховного Суду України від 26.05.2001 р., ухвала Верховного Суду України від 25 квітня 2007 року).
11. Надаване громадянам у зв'язку з виселенням з гуртожитку інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу (див. коментар до ст. 114 і ст. 126 Житлового кодексу УРСР).
12. Осіб, які проживають у гуртожитках, виселяють також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. При цьому виселюваним надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення (сім'ї - кімната в гуртожитку для проживання сімей, а одинаку, який проживає в кімнаті, що перебуває в його відособленому користуванні, - така ж кімната).
Законодавством передбачено процедуру прийняття рішень про знесення або переобладнання будинків в нежилий та визнання їх аварійними, дотримання якої повинно досліджуватися при вирішенні спорів про виселення з цих підстав (див. коментар до ст. 126 Житлового кодексу УРСР). Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" прийняття рішень про проведення реконструкції, капітального ремонту, переобладнання гуртожитків, про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання в ньому людей та про знесення аварійних та непридатних для проживання гуртожитків віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.
13. Частина 5 коментованої статті встановлює особливі гарантії для осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, та осіб, які пройшли курс лікування. Зазначені особи виселяються із спеціальних гуртожитків виключно з наданням іншого житлового приміщення.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" хворі на заразні форми туберкульозу, які проживають у гуртожитках, а також в одній кімнаті разом з іншими членами сім'ї або в перенаселених квартирах, мають право на першочергове отримання житла в порядку, встановленому законодавством.