Тінь попередника
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-009-4
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Тінь попередника». Краткое содержание книги:
Роман «Тінь попередника» В.Єшкілєва — перший з трилогії «Фаренго», що виходить в серії інтелектуальних романів «Червоне та чорне», є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою — на це навряд чи хтось зможе відповісти.
* * *
Володимир Єшкілєв народився в 1965 році в Івано-Франківську. Естет, енциклопедист і гурман літератури. Колекціонер вражень і шукач пригод. Його твори нагадують елегійні райські кущі, до яких несподівано завітала неприхована правда життя, і ми знову поринаємо в одвічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, світла і темряви. В. Єшкілєв — майстер, який одним мазком може змінити напрямок сюжету. Пише в різних жанрах, але віддає перевагу інтелектуалізму в літературі.
Автор низки оповідань, новел, есе. Окремими виданнями вийшли романи «Адепт» (разом з Олегом Гуцуляком), «Втеча майстра Пінзеля», «Богиня і консультант» та інші. Роман «Тінь попередника» — перша частина трилогії «Фаренго».
На другому транспортнику закріпили габаритного контейнера з надувним шестимісним житловим модулем. Його атмосферні перетворювачі трансформували інопланетне повітря в земне. Махоніко перевірив функційний блок модуля й залишився задоволеним якістю отриманого газу. Доки він розгортав на майданчику біля скеґера групу менших роботів, землерийний кіборґ трансформувався у щось середнє поміж буром та екскаватором і почав гризти ґрунт. Укриття для скеґера швидко перетворилося на котлован. Вольск і Вей тим часом встановили пенетратор[74] і пробили ним скельну основу на глибину восьми метрів. До пробитого отвору вони ввели випромінювач геологічного сканера. Він показав, що найближче відгалуження Лабіринту Анволі знаходиться за сто метрів від місця посадки, на глибині тридцяти восьми метрів.
— Надто глибоко. Ми й на ранок до Лабіринту не доберемося, — визначив Некіч, подивившись на дані прибору. — Скеля дуже тверда, суцільна і без розломів. Вибухівку ми застосовувати не можемо. Нас відразу знайдуть погані хлопці. Навіть до наступного вечора кіборґ не прогризе сорок метрів суцільного сієніту.
— Сканер показує, — завважила Вей, — що за п'ять кілометрів на північ печери підходять набагато ближче до поверхні. Там до них метрів тринадцять-п'ятнадцять, не більше. За півтори стандартних години ми зможемо перебазувати туди табір.
— Треба буде почекати, поки робот закопає корабель, — додав Махоніко.
— Чекатимемо, — підвела підсумок Шерма, уважно вивчаючи тривимірну картосхему печер на демонстраторі сканера. — До речі, ми тепер саме над Великим коридором. Але він тут на глибині чотирьохсот метрів, — вона подивилася на темний східний обрій і наказала Махоніко:
— Нехай розвідник злітає на північ, подивиться, що там таке.
Не минуло й півгодини, як розвідник передав зображення північної ділянки плоскогір'я. Там, де сканер показував мінімальну відстань від печер до поверхні, на зображенні виднілися глибокі провали й тріщини.
— Це не каверна, там наскрізна діра! Наскрізна, Шей, я відповідаю! Стелю Лабіринту провалено! — Махоніко не приховував радощів. — Кіборґ розширить лаз за кілька хвилин.
— Тим, хто охороняє святиню, також відомо про це провалля, — почув Вольск голос Овіти.
— Вибирати не випадає, Ої, — Шерма глянула на котлован. Його вже заглибили настільки, що за насипом не видно було землерийного робота. — Ця діра — наш найближчий шанс потрапити у печери до світанку. Будемо просуватися на північ. Попереду підуть павуки, за ними морліфи. Далі — транспортники і люди. Ми з Хемом залишимося тут, поки кіборґ закопуватиме скеґера. Потім вас доженемо. Старшим на час передислокації призначаю капітана Некіча.
— Слухай команду! Шикуймося в колону, інтервал два метри, я замикатиму! — Некіч впіймав кинутий йому Шермою пульт керування бойовими кіборґами і вже на правах повноцінного командира розпорядився:
— Нікому не відходити вбік від колони і не відставати!
«Дежавю, — невесело подумав Вольск. — Усе повторюється. На Кідронії ми так само всім кодлом тупали до накопичувача».
Борт гіперкрейсера А35 «Алкантари»,
орбіта планети Кідронії (4КВ67:3),
система зірки Абелари.
26 октомбрія 416 року Ери Відновлення
— Навіщо нам ця Кідронія, Овшене? — імператриця Гірінна Модеста роздратовано перемкнула екран зовнішнього огляду, забравши з нього жовтуватий диск шахтарської планети. — Це ж крайня периферія. Звідси ми не зможемо ефективно координувати дії сил, вірних нашому Домові.
— Саме тут, мем, на базі Гардік, перебувають війська і підрозділи Флоту, які найменше симпатизують Тесленові, — пояснив Ґрідас. — За моїми даними, лише третина офіцерів присягнула самозваному реґентові.
— Але тут немає військових кораблів.
— Я вже пояснював вам, мем, що ми маємо комунікатор вашого покійного чоловіка з ключовими паролями безпілотників. Теслен і піфійки не знають, що ми не можемо його активувати. Поки що не можемо. Вони нас бояться, а на базі Гардік є спеціалісти, здатні підібрати керуючий код комунікатора. Знаючи ключі, ми стягнемо сюди безпілотники. З них можна буде скласти грізну силу. Цілий ударний флот. Але спочатку ми зберемо офіцерів, ви оголосите перед ними маніфест, потім виступлю я, тоді ваш син.
74
Пенетратор — геологорозвідувальний апарат для буріння спрямованим вибухом, або серією вибухів.