Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР.
- Автор: Дяченко Петро Гаврилович
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Стікс
- ISBN: 978-966-2401-00-4
- Жанр: История
Электронная книга - «Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР.». Краткое содержание книги:
У спогадах Петра Дяченка переважають описи боїв проти більшовиків, махновців та денікінців.
Події відбуваються на території сучасних Вінницької, Дніпропетровської, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької та Чернігівської областей, а також у Румунії.
Рекомендовано Історичним клубом ''Холодний Яр для вивчення в середніх і вищих навчальних закладах України.
РИМСЬКИЙ-КОРСАКІВ. Командир кінної сотні 2-го Запорозького полку (від початку квітня 1918 р.), командир Окремого кінного дивізіону ім. Петра Болбочана. Військове звання — значковий Армії УНР.
РІЗНИК Антін. Козак немуштрової сотні полку Чорних запорожців.
РОГАЦЬКИЙ Михайло. Козак 1-ї сотні полку Чорних запорожців.
РОДЗІЄВСЬКИЙ. Старшина 1-ї сотні полку Чорних запорожців.
РОМАНЧУК Володимир. Козак немуштрової сотні полку Чорних запорожців.
РОМЕНСЬКИЙ Кость. Хорунжий полку Чорних запорожців. Його прізвище фігурує у списку поранених і хворих, яких залишили на лікування, й тих, хто загинув під час Зимового походу. Лицар Залізного хреста Армії УНР.
РОНІС Михайло. Козак 3-ї сотні полку Чорних запорожців. Лицар Залізного хреста Армії УНР.
РОСОГ (РОСІЧ?) Василь. Козак 3-ї сотні полку Чорних запорожців.
РУДИК Зінько. Козак 2-ї сотні полку Чорних запорожців.
САБАДІЯ Грицько. Козак 1-ї сотні полку Чорних запорожців.
САВЕНКО Олекса (? - 15.05.1920, с. Кетроси, тепер с. Довжок Ямпільського р-ну Вінницької обл.). Козак 1-ї сотні полку Чорних запорожців. Загинув у бою проти червоних. Лицар Залізного хреста Армії УНР.
САГАЙДА Ілько. Козак чоти ординарців полку Чорних запорожців.
САДКОВСЬКИЙ Петро. Козак пластунської сотні полку Чорних запорожців.
САЛОГУБ Андрій. Козак 3-ї сотні полку Чорних запорожців.
САМІЙЛЕНКО Іван. Козак гарматної сотні полку Чорних запорожців.
САМІЙЛЕНКО Степан. Сотник кулеметної сотні полку Чорних запорожців. Лицар Залізного хреста Армії УНР.
САНДУРСЬКИЙ Дмитро. Козак кулеметної ватаги полку Чорних запорожців.
САРАХМАНІВ М. Військовий діяч; поручник Окремої збірної козачої бригади Яковлєва (у складі Лівої групи Армії УНР, 1920) та кінного полку Чорних запорожців.
СИМОНЕНКО Марко. Юний козак полку чорних запорожців.
СИНЬКО Іван. Козак гарматної сотні полку Чорних запорожців.
СИСУН. Командир 3-ї чоти кінної сотні 2-го Запорозького полку. Військове звання — хорунжий Армії УНР.
СИТНИК Яків. Козак 1-ї сотні полку Чорних запорожців.
СІДЮК Іван. Козак пластунської сотні полку Чорних запорожців.
СІКС Борис. Чотовий 4-ї сотні полку Чорних запорожців.
СІМ'ЯНЦІВ (СІМЯНЦІВ, СІМЯНЦЕВ) Валентин Іванович (24.04.1899, слобода Великий Бурлук Вовчанського пов. Харківської губ., тепер райцентр Харківської обл. — 15.02.1992, Філадельфія, США). Військовий, інженер-гідротєхнік, скульптор; козак 2-їчоти кінної сотні Богданівського пішого полку, бунчужний 3-ї кінної сотні ("Богданівської") полку Чорних запорожців; військове звання — сотник Армії УНР (підвищений у повоєнні роки).
Закінчив Великобурлуцьку 2-класну школу (1911), Великобурлуцьку вчительську семінарію (1914), Липковатівськус.-г. школу (1918). В українській армії з 1918 року: служив за часів Центральної Ради, Української Держави та Директорії. Основна служба пройшла в 2-й чоті кінної сотні Богданівського пішого полку Запорозької дивізії та полку Чорних запорожців. Учасник Першого зимового походу. Лицар Залізного хреста Армії УНР. 1920 року інтернований у Польщі. Навчався в Спільній юнацькій школі (1921–1923). 1923 року нелегально перейшов кордон до ЧСР. Закінчив матуральні курси при Українському громадському комітеті (1924) та Українську господарську академію (Подєбради, 20 серпня 1929 р.; дипломний проект захистив з успіхом дуже добрим). На еміграції — в Польщі, Чехословаччині, Німеччині та США (з 1949). Автор спогадів: "Спогади богданівця" (Нью-Йорк: Червона Калина, 1963), "В Зимовому поході" (За Державність: Матеріали до Історії Війська Українського. — Торонто, 1964.-36.10.-С. 108–128; 36.11. -1966. — С. 206–227), "Студентські часи. Спогад" (Вашінгтон, 1973), "Роки козакування, 1917–1923 (спогади)" (Філадельфія, 1976), "Інженер емігрант у Чехо-Словаччині" (Буенос-Айрес — Філадельфія: в-во Юліяна Середяка, 1978) та інших праць у журналах "Тризуб", "Вісті комбатанта", "Дороговказ" та ін. Похований на Українському православному кладовищі Св. Андрія в Бавнд-Бруці (Нью-Джерсі, США).
СІМ'ЯНЦІВ Олекса Іванович (9.03.1893, слобода Великий Бурлук Вовчанського пов. Харківської губ., тепер райцентр Харківської обл. — 21.12.1963, Нью-Арк). Військовий і громадський діяч, вчитель, інженер-гідротєхнік; значковий (поручник) полку Чорних запорожців; військове звання — поручник Армії УНР.
Народився в сім'ї безземельного селянина. Закінчив 2-класну школу (1910) та Олександрійську вчительську семінарію (1914). "Того ж року був мобілізований москвинами і відправлений на службу до Петербурга", де служив в Лейбгвардійському Павлівському полку. Закінчив 3-тю Петергофську школу прапорщиків (150.2.1916). Наприкінці 1916 р. відправлений в дієву армію. На фронті пробув до кінця 1917 року. Нагороджений орденами Св. Анни і Святого Володимира. "Наприкінці 1917 р. приїхав додому, а весною в квітні (8 квітня) вступив добровільно в Українську армію, в якій і був весь час без перерви, аж до інтернування армії поляками року 1920 листопаду 22". Перебував у таборах у Пикуличах, Вадовицях, Стржалкові. "На початку липня року 1922 втік від ляхів до Чехословацької республіки з метою продовжувати освіту". Закінчив матуральні курси (20.07.1923) та Українську господарську академію (Подєбради, 16.06.1928). "Взірцевий член ОБВУА". Похований на Українському православному цвинтарі Св. Андрія в Бавнд-Бруці (США).