Місячний камінь [The Moonstone - uk]

Перш ніж повернутись додому, я востаннє спробував умовити ЇЇ. Речел була непохитна, як завжди. В моїй душі громадились дивні, суперечливі почуття до неї, коли я залишив її в цей день. Вона була вперта, вона була неправа; була цікава, чудова, гідна глибокого співчуття. Я взяв у неї обіцянку, що вона напише мені, як тільки в неї буде що-небудь повідомити, і повернувся до своїх справ у Лондоні з почуттям тривожного спокою.

В той вечір, коли я повернувся, і ще до того, як міг прийти обіцяний лист, я був здивований візитом містера Еблуайта-старшого, який сказав мені, що містер Годфрі дістав відмову — і прийняв її — того ж дня.

З моєї точки зору, простий факт, висловлений словами, підкресленими мною, пояснював причину згоди містера Годфрі так чітко, ніби він признався в ній сам. Йому потрібна була велика сума грошей, і потрібна на певно визначений час. Прибуток Речел міг допомогти в усьому іншому, але не в цьому; і Речел звільнилась від нього, не зустрівши ні найменшого опору з його боку. Якщо мені скажуть, що це — просте припущення, я запитаю в свою чергу яке інше припущення пояснить, чому він відмовився від шлюбу, що забезпечив би його на все життя?

Радість, яку я відчув при щасливому ході справи, затьмарилась тим, що сталось під час моєї зустрічі з містером Еблуайтом-старшим.

Він приїхав, цілком зрозуміло, довідатись, чи не зможу я пояснити йому дивний вчинок міс Веріндер. Не варт говорити, що я ніяк не міг дати йому потрібної інформації. Досада, яку я викликав у нього, і роздратування від недавньої зустрічі з сином примусили містера Еблуайта втратити рівновагу. Його вигляд і його слова переконали мене, що міс Веріндер зустріне в ньому безжалісну людину, маючи справу з ним, коли він приїде до них у Брайтон на другий день, щоб усе з'ясувати.

Я провів тривожну ніч, обмірковуючи, що мені тепер робити. Чим закінчились мої роздуми і як вони виправдали моє недовір'я до містера Еблуайта-старшого, уже розказано (як мені відомо) в належному місці оцією зразковою особою, міс Клак. Я тільки хочу додати до її розповіді, що міс Веріндер знайшла спокій і відпочинок, яких вона, бідолаха, вельми потребувала, в моєму домі в Гемпстеді. Вона зробила нам честь, зупинившись у нас погостювати на тривалий час. Моя дочка й дружина були зачаровані нею, а коли виконавці духівниці призначили нового опікуна, я відчув щиру гордість і задоволення від думки, що моя гостя і моя сім'я розлучилися добрими друзями.