Емма
- Автор: Остин Джейн
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4693-7
- Переводчик: Владимир Горбатько
- Жанр: Другие романтические романы
Электронная книга - «Емма». Краткое содержание книги:
Емма Вудхаус, героїня однойменного роману, з неприпустимим марнославством і самовпевненістю вважала, що вміє читати в чужих серцях і здатна розпоряджатися чужими долями, навіть не замислюючись, що це може завдати комусь болю, більше того, стати загрозою її власному щастю — втратою відданого друга, який щиро кохає її.
– І дійсно, — швидко додав його брат, — саме в Рендоллзі й криється причина цієї переміни.
— Ага — в такому разі, оскільки не схоже, що Рендоллз буде відігравати в цьому відношенні меншу, ніж досі, роль, то скажіть, будь ласка, Еммо, а чи не будуть Генрі та Джон вам інколи заважати? Якщо будуть, то мені залишається лише просити вас відіслати їх назад додому.
— Ні в якому разі! — скрикнув містер Найтлі, — тільки не це. Нехай вони краще їдуть до Донвелла. Там дійсно матимуть добрий відпочинок.
— Знаєте що! — вигукнула Емма. — Ви мене просто дивуєте! Цікаво, а на яких іще прийомах побувала я, крім тих, на яких водночас побували і ви? І чому це ви вважаєте, що мені може забракнути вільного часу для занять із хлопчиками? Ці прийоми, на яких я була і які вас так лякають, — що це було насправді? Один обід у Коулів, а також бал, про який багато говорили і який так і не відбувся. Вас я іще можу зрозуміти, — кивнувши в бік містера Джона Найтлі. — Коли вам щастить зустрітися тут із багатьма своїми друзями відразу, то це для вас — подія надто важлива, щоб її не помітити. Але ж ви, — обертаючись до містера Найтлі, — кому відомо, наскільки рідко я відлучаюся з Гартфілда більше, ніж на дві години, — я не можу збагнути, чому ви припускаєте, що я безоглядно кинуся в розгульне і превеселе життя? Що ж до моїх любих хлопчиків, то мушу сказати, що коли в тітоньки Емми забракне на них часу, то навряд чи їм буде краще із дядечком Найтлі, котрого може не бути вдома не годину, як її, а цілих п'ять, і котрий, коли буває вдома, або мовчки читає, або підбиває свої рахунки.
Видно було, що містер Найтлі намагається приховати усмішку; зрештою, це йому вдалося без особливих труднощів, бо з ним заговорила місіс Елтон.
КНИГА 3
Розділ 1
Нетривалих роздумів було достатньо для того, щоб Емма зрозуміла природу своєї схвильованості, викликаної новиною про Френка Черчілля. Дуже швидко вона переконалася, що побоювалась і турбувалася не за себе, а за нього. Симпатія її насправді вже зійшла нанівець — про неї навіть і думати не варто було. Але якщо він — безперечно, найзакоханіший з них двох — повернеться з емоціями такими ж сильними, з якими від'їжджав, то ситуація виникне вкрай невесела. Якщо два місяці розлуки не остудили його, то їй слід було очікувати всіляких незручностей і неприємностей: і він, і вона змушені будуть виявляти обережність. Вона не бажала поновлення свого почуття і почувалася зобов'язаною уникати будь-якого заохочення його почуттів.
Їй хотілося зробити так, аби він утримався від безпосереднього освідчення. Це було б таким болісним закінченням їхнього знайомства! Однак усе ж їй хотілось якоїсь визначеності. Вона відчувала, що цієї весни обов'язково станеться криза, якась вирішальна подія, котра змінить її нинішній незворушний і млявий стан.
Їй не довелося довго чекати (хоча це було довше, ніж розраховувала місіс Вестон) на можливість отримати якесь уявлення про реальні почуття Френка Черчілля. Енскумська родина з'явилась у місті не так швидко, як усі сподівались, але він приїхав до Гартфілда відразу ж по їхньому прибутті до Лондона. Френк примчав буквально на пару годин і дійсно не мав змоги залишитися надовше; але як тільки він притьмом приїхав із Рендоллза до Гартфілда, Емма застосувала всі свої спостережні здібності й швидко визначила його теперішні почуття і як їй слід поводитися. Зустрілися вони надзвичайно приязно. Не було сумнівів, що йому дуже приємно її бачити. Однак вона миттєво відчула сумнів, що його симпатія до неї є такою ж сильною, як і перед від'їздом, що він відчуває таку ж, як і раніше, ніжність. Вона пильно за ним спостерігала. Було очевидно, що він любить її вже не так сильно, як раніше. Тривала відсутність, а також, можливо, переконаність у її байдужості справила цей дуже природний і дуже бажаний ефект. Він був у піднесеному настрої, як завжди говірливий і смішливий; здавалося, йому було приємно поговорити про попередній візит і пригадати минулі події; видно було, що він збуджений. І не у Френковій незворушності побачила вона його відносну до себе байдужість — він не був незворушним, настрій у нього був явно на висоті; в ньому відчувалася якась непосидючість. Однак яким би веселим він не був, відчувалося, що йому від цієї веселості якось ніяково; але остаточно переконало її в правильності свого висновку те, що пробув він у них усього лише п'ятнадцять хвилин — і тут же поспішив геть, щоб устигнути зробити інші візити в Гайбері. «Дорогою він бачив на вулиці групу давніх знайомих — він не зупинився, тільки перекинувся словом, але припускає, що вони розчаруються, якщо він не зайде, тож як би йому не хотілося побути довше в Гартфілді, він усе одно мусить поспішати».