Що впало, те пропало

— Заспокойся, — говорить їй Ходжес.

Вона, не звертаючи на нього уваги, продовжує вирувати.

— Зачекай. Зачекай і побачиш.

— Гроші й записник пов’язані, — говорить Джером. — Сауберс знайшов їх разом. Ви про це думаєте, так?

— Так, — киває Ходжес.

— І вміст записника коштував великих грошей, тільки продавець рідкісних книг, що поважає себе, не підійшов би до неї й на…

— Є! — волає Холлі, від чого вони обидва знову підстрибують. «Мерседес» кидає вбік. Хлопець у сусідньому ряду роздратовано сигналить і робить недвозначний жест рукою.

— Є що? — запитує Джером.

— Не що, Джером, а хто! Джон, бодай йому, Ротстайн! Убитий у 1978! Щонайменше три людини увірвалися до його ферми — у Нью-Гемпширі це було — і вбили його. Ще вони зламали його сейф. Ось, послухайте, це з манчестерського «Юніон лідер», через три дні після вбивства.

Поки вона читає, Ходжес виїжджає з магістралі на Ловер-Мейн.

«З абсолютною впевненістю можна стверджувати, що грабіжникам потрібно було щось більше, ніж гроші. „Імовірно, вони прихопили якісь записники із записами, які вів містер Ротстайн, віддалившись від публічного життя“, — повідомило нам джерело, близьке до слідства. Те ж джерело висунуло припущення, що записники, існування яких учора було підтверджено домоправителькою Джона Ротстайна, можуть мати високу вартість на чорному ринку».

Очі Холлі горять. У неї один із тих божественних періодів, коли вона абсолютно забуває про себе.

— Грабіжники сховали їх, — говорить вона.