Прокляття дому
- Автор: Ерпенбек Дженні
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книги - XXI
- ISBN: 978-617-614-117-4
- Переводчик: Христина Назаркевич
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Прокляття дому». Краткое содержание книги:
Рідна сторона. На сусідській території — рух, там прийшли землеміри. Декілька робітників і архітектор, він працює в Берліні. Он він стоїть у кнікербокерах і вітається до них. Хайль. Ходи до мене, я тебе підніму, — каже Людвіґ, дядько, до Доріс, своєї небоги. На сосні, приблизно на висоті його плеча, гілка творить дерев'яний горбик, туди він підіймає дитину. Ну як, що тобі видно, — питається. Вежу церкви, — каже Доріс, показуючи на озеро.
Ах, — захоплюється патріарх, — який чудовий краєвид. Просто рай, — відгукується Герміна, мама. Артур та Герміна, Людвіґові батьки, приїхали в гості. Хтось із відпочивальників робить їм фотографію. На фотографії Анна, його, тобто Людвіґова, дружина, сидить на капоті «Адлера», мама, Герміна, сперлася на невисокий мур, за яким гора круто обривається вниз у море. Його батько Артур і він стоять позаду жінок. Усі четверо потрапляють у рамку гір, які височіють на задньому тлі позаду бухти. Після обіду вони поїдуть униз, до лагуни, на пляж, можливо, можна буде поплавати, води Індійського океану теплі й лагідні, на відміну від західного узбережжя, де шаленіє Атлантичний океан. Через два тижні Артур та Герміна, Людвіґові батьки, повертаються додому.
I don't want anymore, — каже мала Елізабет і біжить у дім. Еліот бере м'яча, відбиває його декілька разів від землі, а тоді й собі заходить досередини. Зараз, посеред літа, дім так розігрівся, що свічки на різдвяній ялинці повигиналися.
Ти собі тільки уяви, — каже патріарх, він стоїть із високо закачаними холошами у теплій воді лагуни, — весною мого ялика перевернули, перед самим берегом. Твій тато сам зайшов у воду і допомагав його перевертати, — каже Герміна, тобто мати. З закачаними холошами у Бранденбурзькому морі. З закачаними холошами в Індійському океані. Той хлопець із села, що притранспортував його з верфі, був весь блідий, — розповідає мама. Ти собі тільки уяви, він же на якусь мить опинився під човном. Він перелякався. Артур та Герміна, Людвігові батьки, приїхали в гості. Через два тижні вони повертаються додому.
Дім, рідна сторона. Коли падає дощ, чутно запах листя в лісі і запах піску. Все крихітне й крихке, увесь краєвид над озером, усе видно, як на долоні. Так близько листя, так близько пісок, немов їх за бажання можна було б надягнути. Озеро ніжно облизує берег, облизує руку, занурену в воду, воно як цуценя, вода лагідна й неглибока.
Людвіґ дав малій ім'я Елізабет, на честь своєї сестри. Так немовби сестра так глибоко запалася в землю, що вийшла з неї на іншому боці, запалася в землю і в тому ж році народилася знову від його дружини на протилежному кінці світу. А як же донька Елізабет, його сестри, як же Доріс?
Метал лопати з неприємним звуком пробиває гальку, дістаючись землі. На ділянці сусіда ліворуч копають будівельний котлован. Хайль.
Еліот одним стрибком перелітає через сходинки дому й опиняється на траві, біжить до смокви, зриває кілька свіжих плодів. Анна гукає йому в відчинене вікно: Принеси і для Елізабет. Еліот киває: All right. Для дітей, для Еліота та малої Елізабет, він посадив тут фігове дерево, а в кінці саду — ананас.
Why does Lametta hang on the tree, — питається мала Елізабет. It is supposed to look as if дерево в засніженому зимовому лісі, — відказує він, тобто Людвіґ, її батько. What is а засніжений зимовий ліс, — допитується мала, Елізабет. A deep forest, — пояснює він, — in which the ground and all branches вкриті товстим шаром снігу, а з гілок звисають додолу бурульки.
Давай спочатку поглянемо, що вийде, — каже він, тобто Людвіґ, до батька. Але принаймні вербу ми сьогодні посадимо, — відказує батько, Артур, подаючи лопату, — я пообіцяв Доріс. Із сусідньої ділянки долинає звук удару кельні об цеглу. Хайль. Диви, архітектор також мурує, — дивується батько, — не задається. Людвіґ копає яму для верби. Земля чорна і вогка, вода тут зовсім близько до поверхні.
Землю під трояндами садівник завжди оновлює навесні. Він перевертає і пересіює добриво. Людвіґ сам обрізає троянди. Сорти Челеста і Нью-Доон, тут вони ростуть хіба найкраще в світі, адже тут ніколи не буває морозу. Які розкішні троянди, — захоплюється мама, Герміна. Артур та Герміна, Людвігові батьки, приїхали в гості. Через десять днів вони повертаються додому. Обрізати завжди потрібно на зовнішньому боці! — каже мама, Герміна. Знаю, — відказує він, тобто Людвіґ, і доливає чаю. 1 чайний сервіз (фірма «Розенталь»). Придбаний у 1932 році, 32 марки 80 пфенігів.