Джмеленя та володарка злиднів
- Автор: Микитчак Галина, Микитчак Тарас
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Теза
- ISBN: 978-966-421-253-0
- Жанр: Детские и приключения
Электронная книга - «Джмеленя та володарка злиднів». Краткое содержание книги:
— Прошу вас до сніданку! — дівчинка опустила сир у більший горщик із написом «Недоля».
Равлик вистрибнув із капелюха (виявляється, він умів дуже добре стрибати) і заплигнув у свою стару домівку. Звідти відразу почулося голосне чвакання й плямкання.
— До побачення, Ялодене! — вигукнула Джмеленя, схопила горщик Нужди й закрила ним Недолю. Дно меншого горщика міцно зайшло в пази на горлі більшого.
— Що таке?! А ну перестань, неслухняне дівчисько! Випусти мене! — залунало зсередини. — Я королівської крові! Я їв запліснявілий сир! Ти не маєш права так зі мною чинити! У мене недоторканість і бездумпція невинності!
— Ласкаво просимо до своєї домівки! — посміхнулася Джмеленя. Тепер вона знала таємницю злиднів і їхніх горщикових домівок.
З ванної прибігла Нужда-Аджун і заламала відразу чотири руки, побачивши закритого Недолю.
— Лихо-лишенько, наших б’ють, знущаються з бідолашних і беззахисних демонят! — І побігла геть з квартири, викрикуючи по дорозі: — Я усім розкажу про лиху дівчинку Дзвінку. Про те, як ти ув’язнила благородного Ялодена!
На галас у коридорі зібралася вся сім’я.
— Усі Маренині горщики різних розмірів! — розповідала Дзвінка. Тепер усі слухали її дуже уважно. — Від найбільшого до найменшого. І всі без накришок. Таємниця горщиків полягає в тому, що вони заходять один в одного так, що дно верхнього й меншого закриває горло нижнього й більшого. Тільки от як закривається останній, найменший горщик, я не знаю.
— Як ти про це здогадалася!? — здивувалась мама.
— Горщики нагадали мені мою іграшку-піраміду.
Тато приніс книжку Сварожича й розгорнув її на потрібній сторінці.
— Тут написано імена злиднів у певному порядку. Нужда йде після Недолі. Ці двоє якраз потрапили до нас. Горщик Нужди закриває горщик Недолі. Відповідно, Нужду можна закрити горщиком Примхи. А останній горщик із Заздрістю просто мусить мати кришечку! І так можна полонити всіх злиднів, — розмірковував тато.
— А згадавши про негаразди у наших сусідів, можна здогадатися, де який злидень живе! — зраділа бабуся Леся. — А це вже мій профіль, бо я найбільше спілкуюся з сусідами.
Невдовзі бабця повернулася й розповіла, що в кого з сусідів відбувається. Звісно, в них самих нема грошей і не щастить у їхніх пошуках. Баба Фрося з другої квартири немає сили до роботи. їй ноги ломить, у вусі стріляє, апетиту нема, хочеться тільки лежати і стогнати. Дід Василь з третьої квартири почав бачити й чути в новинах самі лиха. Його товариш Петро з четвертої раптом з веселого дідугана перетворився на згорбленого згорьованого старця. Кундрики з п’ятої чекали великої біди і вбачали її початок у всьому. Швець Мефодій на контакт з бабцею Лесею не вийшов, бо був п’яний. Що відбувалося у вчителя географії, квітникарів, у Білоног і подружжя Забродських було відомо й дотепер.
Бабця разом із Дзвінкою склали список квартир їхнього будинку з їхніми мешканцями й негараздами:
квартира № 2 — баба Фрося — Кволість
квартира № 3 — дід Василь — Лихо
квартира № 4 — дід Петро — Горе
квартира № 5 — Кундрики — Біда
квартира № 6 — Теодор Степанович — Нещастя
квартира № 7 — Любко й Маруся — Ліньки
квартира № 8 — Швець Мефодій — Пиятика
квартира № 9 — Дмитрик — Вереда
квартира № 10 — Назаруки — Хороба
квартира № 11 — ми — Недоля й Нужда
Квартира № 12 — Забродські — Примха
— А чому всім по одному злидню, а нам відразу два? — запитала мама.
— А тому, що в нас найбільша в будинку квартира! — зметикував тато. — Я от іншого не розумію: квартири всі перерахували, де ж мешкає Заздрість?
— Я знаю, я! — Григорівна застрибала й аж підняла руку, як у школі на уроці. — Я знаю! Хто найбільш заздрісний у нашому будинку, й чиєї квартири немає у списку?
— Марениної! — здогадалась Дзвінка.
— Правильно! — бабця підняла вгору вказівний палець. — Заздрість Марена залишила собі, разом із найменшим горщиком, який і мусить мати накришку. Він є завершальним і ключовим у цій глиняній піраміді!
Бабця пішла до сусідів подивитись, як у них справи, мама побігла на роботу, тато — шукати роботу. Дзвінка ж не хотіла залишатися сама й якраз зібралась до Дмитрика, та той сам прийшов. Спочатку у вхідні двері ввійшов товстий альбом, а за ним і хлопчик, який його ніс.
— Привіт, Дзвінко! — спогорда сказав Дмитрик. — Я вирішив дати тобі ще один шанс. Може, ти ще не зовсім пропащий друг. Покажу тобі мій гербарій.