Енеїда [Энеида]

Электронная книга - «Енеїда [Энеида]». Краткое содержание книги:

У відомій бурлескно-травестійній поемі класика української літератури І. П. Котляревського (1769-1838) відворено широку картину життя і побуту всіх верств суспільства кінця XVIII – початку XIX ст.

Перейти на страницу:

[28] Із дерева сього зломитиТи мусиш гілку хоть одну;Без неї бо ні підступитиНе можна перед сатану;Без гілки і назад не будешІ душу з тілом ти погубиш,Плутон тебе закабалить.Іди ж, та пильно приглядайся,На всі чотири озирайся,Де деревце те заблищить.

[29] Зломивши ж, зараз убирайся,Якмога швидше утікай;Не становись, не оглядайсяІ уха чим позатикай;Хоть будуть голоса кричати,Щоб ти оглянувся, прохати,Гляди, не озирайсь, біжи.Вони, щоб тілько погубити,То будуть все тебе манити;От тут себе ти покажи».

[30] Яга тут чортзна-де дівалась,Еней остався тілько сам,Йому все яблуня здавалась,Покою не було очам;Шукать її Еней попхався,Втомивсь, засапавсь, спотикався,Поки прийшов під темний ліс;Коловсь сердешний об тернину,Пошарпався весь об шипшину,Було таке, що рачки ліз.

[31] Сей ліс густий був несказанно,І сумно все в йому було;Щось вило там безперестанноІ страшним голосом ревло;Еней, молитву прочитавшиІ шапку цупко підв’язавши,В лісную гущу і пішов,Ішов і утомивсь чимало,І надворі тогді смеркало,А яблуні ще не знайшов.

[32] Уже він начинав боятись,На всі чотири озиравсь;Трусивсь, та нікуди діватись,Далеко тяжко в ліс забравсь;А гірше ще його злякало,Як щось у очах засіяло,От тут-то берега пустивсь;А послі дуже удивився,Як під кислицей опинився, —За гілку зараз ухвативсь.

[33] І не подумавши німало,Нап’явсь, за гілечку смикнув,Аж дерево те затріщало,І зараз гілку одчахнув.І дав чимдуж із лісу драла,Що аж земля під ним дрижала,Біг так, що сам себе не чув;Біг швидко, не остановлявся,Увесь об колючки подрався;Як чорт, у реп’яхах ввесь був.

[34] Прибіг к троянцям, утомивсяІ оддихати простягнувсь;Як хлюща, потом ввесь облився,Трохи-трохи не захлебнувсь.Звелів з бичні волів пригнати,Цапів з вівцями припасати,Плутону в жертву принести,І всім богам, що пеклом правлятьІ грішних тормошать і давлять,Щоб гніву їм не навести.

[35] Як тілько темна та пахмурнаІз неба зслизла чорна ніч,Година ж стала балагурна,Як звізди повтікали пріч,Троянці всі заворушились,Завештались, закамешилисьНа жертву приганять биків;Дяки з попами позбирались,Зовсім служити всі прибрались,Огонь розкладений горів.

[36] Піп зараз взяв вола за рогиІ в лоб обухом зацідив,І, взявши голову між ноги,Ніж в черево і засадив;І вийняв тельбухи з кишками,Розклав гарненько їх рядамиІ пильно кендюх розглядав;Енею послі божу волюІ всім троянцям добру долю,Мов по звіздам, все віщовав.

[37] Як тут з скотиною возилисьІ харамаркали дяки,Як вівці і цапи дрочились,В різницях мов ревли бики;Сівілла тут де не взялася,Запінилася і тряслася,І галас зараз підняла:«К чортам ви швидче всі ізгиньте,Мене з Енеєм тут покиньте,Не ждіть, щоб тришия дала.

[38] А ти, – мовляла ко Енею, —Моторний, смілий молодець,Прощайся з юрбою своєю,Ходім лиш в пекло – там отецьНас твій давно вже дожидаєІ, може, без тебе скучає.Ану, пора чимчиковать.Возьми на плечі з хлібом клунок;Нехай йому лихий прасунок,Як голодом нам помирать.

[39] Не йди в дорогу без запасу,Бо хвіст од голоду надмеш;І де-где іншого ти часуІ крихти хліба не найдеш,Я в пекло стежку протоптала,Я там не раз, не два бувала,Я знаю тамошній народ;Дорожки всі, всі уголочки,Всі закоморочки, куточки,Уже не первий знаю год».

[40] Еней в сю путь якраз зібрався,Шкапові чоботи набув,Підтикався, підперезавсяІ пояс цупко підтягнув;А в руки добру взяв дрючину,Обороняти злу личину,Як лучиться де од собак.А послі за руки взялися,Прямцем до пекла поплелися,Пішли на прощу до чортяк.

[41] Тепер же думаю, гадаю,Трохи не годі і писать;Ізроду пекла я не знаю,Нездатний, далебі, брехать;Хіба, читателі, пождіте,Вгамуйтесь трохи, не галіте,Піду я до людей старих;Щоб їх о пеклі розпитатиІ попрошу їх розказати,Що чули од дідів своїх.

вернуться

28.

Згідно з античними міфами, той, хто хоче повернутися назад з підземного царства Плутона, мусить мати при собі золоту гілку з чарівного дерева – символ життя. Взагалі золота гілка в легендах.багатьох народів – чудодійний талісман, який відкриває дорогу в недоступні місця або до скарбів. І. Котляревський переосмислює цей міф у дусі української народної творчості, легенд, пов'язаних з прадавнім, ще доби язичества, святом Івана Купала. Раз на рік, рів но опівночі в Купальську ніч (з 23 на 24 червня за ст. ст.) десь у глухому, дикому лісі зацвітає папороть. Хто зірве чудесну квітку папороті, той опанує таємничими силами, матиме змогу здійснити свої бажання, добуде закопані скарби і т. ін. Зірвати квітку папороті дуже нелегко не тільки тому, що вона рідко трапляється, а й тому, що її стережуть злі духи, нечиста сила. Інколи, щоб добути цю квітку, входять у спілку з нечистою силою. У наступних 29 – 33-й строфах поеми Еней у пошуках і добуванні золотої гілки зустрічає такі ж перешкоди, як і герої народних казок та легенд у походах за квіткою папороті. Народні купальські легенди використав і шанувальник «Енеїди» російський письменник М. Гоголь у повісті «Ніч під Івана Купала».

вернуться

34.

Бичня – обора, загорода для волів.

вернуться

35.

Година балагурна – слушна година.

Закамешились – забігалися, заклопоталися.

вернуться

36.

Починається прийняте у стародавніх греків та римлян гадання на кишках і тельбухах забитих у жертву богам тварин. У нашого народу такий звичай не зафіксований. Тут, як і в багатьох інших місцях, бурлескне поєднання античності з сучасною І. Котляревському українською дійсністю служить щедрим джерелом комічного. Православні попи і дяки в ролі язичницьких жерців! Треба пригадати, що християнська церква не велить особам духовного сану не те що вбивати (хай і тварин), а навіть носити зброю. Про рідкісні історичні винятки не говоримо. Наприклад, благословення православною церквою збройної боротьби проти татарського іга напередодні Куликовської битви 1380 р. Нагадаємо поєдинок перед битвою ченця Пересвєта з татарином Челубеєм (В «Енеїді»: «Чернець Мамая як побив»; IV, 40) та ін.

вернуться

38.

Прасунок (фрасунок.) – скорбота, незгода. Прасунок лихий – зла неміч (К.).

вернуться

40.

Шкапові чоботи – тобто чоботи, пошиті з кінської шкіри.

вернуться

41.

Не галіте – не поспішайте. Галити – квапити, гнати притьмом (див. також: «На бой дивитись всяк галивсь» – VI, 125).

Перейти на страницу:

Сюжет

Атмосфера

Главный герой

Общее впечатление

Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)

Не работает?