Дафніс і Хлоя
- Автор: Лонг
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Переводчик: Віталій Маслюк
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Дафніс і Хлоя». Краткое содержание книги:
Опісля, прилігши, їли. Раптом перед ними з'явився волопас Філет, який ніс для Пана віночки та грона винограду на гілках із листям. Його супроводжував наймолодший син Тітир, жвавий золотокосий хлопчак, з білим личком та синіми очима; він біг за батьком, стрибаючи, як козеня. Усі піднялися й разом із Філетом пішли вшановувати Пана: на волоссі сосни повісили гілки з виноградними гронами, після чого посідали близько один до одного й попросили Філета бути їхнім гостем. Старші пили вино й багато говорили: як пасли корів, кіз та овець у своїй молодості, скільки разів уникнули грабіжницьких нападів піратів, хтось згадав, як убив вовка, інший стверджував, що тільки Пан краще грає на сирінзі від нього, — це сказав Філет, який любив попишатися.
Тоді Дафніс і Хлоя уклінно попросили його, щоб він їм передав щось зі свого мистецтва, і зараз, на цьому святі бога, заграв на сирінзі. Філет відмовлявся, заявляючи, що в нього коротке дихання, проте взяв у Дафніса сирінгу. Вона була замала для його великого мистецтва, така маленька, що тільки хлоп'ячі вуста могли на ній грати. Тому він послав Тітира за своєю сирінгою, бо ж його садиба була звідси на відстані десяти стадіїв. Син скинув плаща й побіг голий, як оленятко. А Ламон у цей час розповів їм казку про сирінгу, а цю казку йому оповідав один сицилійський козопас, за що в нагороду отримав козу та сирінгу.
«Ось ця сирінга, — промовив Ламон, — музичний інструмент, не завжди була інструментом, але колись була гарною дівчиною з чудовим голосом. Вона пасла кози, забавлялася з німфами, співала так, як і зараз. Коли вона пасла, забавлялася та співала, підійшов до неї Пан і почав просити, заявляючи, що він її бажає мати, а за те пообіцяв, що всі кози будуть народжувати близнят. Вона посміялася з його любові та сказала, що не хоче мати коханця, який є ні цапом, ні людиною. Пан задумав узяти її силою. Сирінга стала тікати від нього та від його сили, добігла до очерету, щоб заховатись, і тут провалилася у болото. Пан, розгнівавшись, почав різати очерет, але не знайшов дівчини. Тоді пізнав він муки кохання й вигадав цей інструмент: нерівні очеретини з'єднав воском, бо ж і нерівною була їхня любов, і так з гарної дівчини постала дзвінка сирінга».
Коли Ламон закінчив розповідати казку, Філет похвалив його, підкреслюючи, що його казка солодша, ніж пісня. Тим часом надійшов Тітир, принісши батькову сирінгу — великий інструмент із довгих очеретин, з'єднаних не тільки воском, а й скріплених мідними кільцями. Так хіба мала виглядати сирінга, яку змайстрував Пан. Філет встав, сів просто на підвищенні й попробував, чи сирінга добре пропускає повітря. Коли ж переконався, що повітря проходить вільно, подув сильно, як молодий, і зазвучала сирінга, аж можна було подумати, що слухаєш багатьох гравців. Через мить послабив силу голосу й заграв пісню набагато приємнішу, начебто хотів показати все мистецтво пастушої музики, а далі грав так, що й коровам сподобалося, приємно було козам, і вівці охоче слухали таку пісню. Весела була його пісня для овець, могутня для корів, а для кіз дзвінка, мовби одна сирінга наслідувала голос усіх сирінг.
Усі мовчки лежали, насолоджуючись грою. Урешті Дріас, піднявшись, попросив заграти якусь діонісійську пісню, яку грають під час збирання винограду, а сам почав танцювати. Ось він збирає дозрілі виноградні грона й носить їх у кошиках, ось видушує сік, далі наповнює бочки соком, урешті п'є молоде вино, — так, наслідуючи мімікою усі дії, витанцьовував Дріас — створювалося враження, наче бачиш виноградники, і преси, і бочки, і Дріаса, що справді п'є вино.
Коли ж цей третій старий, отак прославившись своїм танцем, поцілував Дафніса й Хлою, вони схопилися з місця, аби танцем віддячити Ламону за казку. Дафніс, танцюючи, наслідував Пана, а Хлоя Сирінгу. Він просив, переконував її, а вона безтурботно сміялася. Він гнався за нею, бігаючи навшпиньки, якби з'являв Панові ратиці, а вона вдавала, ніби втомилася утечею. Потім Хлоя заховалася в лісі, як Сирінга в болоті. Тоді Дафніс узяв велику Філетову сирінгу та печально заграв, наче співав про кохання, потім ніжно, мовби просив, далі привабливо, начебто шукав Хлою, так що Філет здивувався і підійшов до Дафніса, поцілував міцно й подарував йому свою сирінгу, попросивши, аби колись, у майбутньому, передав її такому ж достойному спадкоємцеві.
Хлопець свою маленьку сирінгу пожертвував Панові, поцілував Хлою, немовби вона справді повернулася з того місця, куди втекла, і погнав череду й отару додому, виграючи на сирінзі. Надходила ніч, тож і Хлоя зібрала свою отару звуком сирінги. Кози йшли близько овець, а Дафніс біля Хлої — милувалися вони одне одним до ночі й домовилися, що завтра виженуть худібку раніше, і так вранці й учинили. На світанку прибули на пасовисько, спочатку привітали німф, опісля Пана, й посідали під дубом, і грали на сирінзі, далі цілувалися, обнімалися, лягали одне біля одного, більше нічого не робили. Потім повставали, подумали про їжу, напилися вина, змішавши його з молоком.