![П'ятнадцятирічний капітан [з ілюстраціями] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/2/9/3/9/2/p-yatnadcyatirichnij-kapitan-z-ilyustraciyami-download.jpg)
П'ятнадцятирічний капітан [з ілюстраціями]
- Автор: Верн Жюль Габриэль
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
- Переводчик: Петро Соколовський
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «П'ятнадцятирічний капітан [з ілюстраціями]». Краткое содержание книги:
— Коли ми повернемося з цього плавання, — провадила місіс Велдон, — то мій чоловік оддасть Діка до морського училища, щоб він дістав диплом капітана.
— І дуже добре зробить містер Веддон, — відповів капітан Халл. — Дік Сенд стане колись гордістю американського флоту.
— У бідолашного сироти було важке дитинство! — зауважила місіс Велдон. — Він пройшов нелегку школу.
— Еге ж, місіс Велдон, і наука не пропала даремно. Хлопець зрозумів: треба працювати, щоб вибитись у люди. Він на правильному шляху.
— Так, він буде людиною обов’язку.
— Погляньте лишень на нього, місіс Велдон! Він стоїть за стерном, не відводячи очей від бушприта. Він надзвичайно уважний, тож судно аніскілечки не відхиляється від курсу. В Діка Сенда уже зараз хватка досвідченого стернового. Непоганий початок для моряка! Навчатися вашого ремесла, місіс Велдон, треба змалечку. Хто не починав служби юнгою, з того ніколи не вийде добрий капітан, принаймні в торговому флоті. Хто присвятив себе морю, той повинен учитися на всьому; згодом дії моряка стають розумними й водночас підсвідомими; рішення він приймає так само швидко, як маневрує вітрилами.
— Однак, капітане Халл, гарних моряків не бракує й у військовому флоті.
— Звичайно, проте, скільки я знаю, майже всі найкращі моряки починали службу з дитинства, не кажучи вже про Нельсона та багатьох інших. Той не моряк, хто не був юнгою.
В цю мить із каюти вийшов кузен Бенедикт, як завжди, заглиблений у свої думки. Він став блукати туди й сюди палубою, зазираючи в усі шпарини, нишпорячи під клітками з курми, проводячи рукою по швах у бортовій обшивці, де пооблущувалася смола.
— Сподіваюсь, ви добре почуваєтеся, кузене Бенедикт? — спитала місіс Велдон.
— Так, кузино Велдон... Почуваюся я непогано... Однак мені кортить чимшвидше висісти на землю.
— Що це ви там шукаєте під лавою, пане Бенедикт? — спитав капітан Халл.
— Комах, пане капітан! — сердито відказав кузен Бенедикт. — Що мені тут шукати, як не комах?
— Комах? На жаль, доведеться трохи потерпіти: де-де, а на морі вам навряд чи пощастить збагатити колекцію.
— А чому б і ні, пане капітан? Цілком можливо, що на борту знайдеться який-небудь представник...
— Е-е, кузене Бенедикт! — мовила місіс Велдон. — Лайте чи не лайте капітана Халла, але на його кораблі така бездоганна чистота, що вам доведеться вертати з ловів із порожніми руками!
Капітан Халл засміявся.
— Місіс Велдон перебільшує, — відповів він. — Однак, пане Бенедикт, гадаю, ви все ж марно згаєте час, шукаючи комах по каютах.
— Та знаю! — вигукнув Бенедикт, розчаровано знизуючи плечима. — Я вже все там обнишпорив.
— Хіба що в трюмі «Пілігрима», — вів далі капітан Халл, — ви знайдете тарганів, та вони вас, мабуть, не цікавлять.
— Не цікавлять, кажете! Ці нічні прямокрилі, яких прокляли в свій час Вергілій і Горацій! — відказав кузен Бенедикт, випростуючись на весь свій зріст. — Як можуть не цікавити мене ці близькі родичі Регіріапеїа огіеМаШ, які живуть...
— Забруднюють... — докинув капітан Халл.
— Які царюють на борту, — гордо поправив кузен Бенедикт.
— Вельми приємне царювання!
— Що з вами говорити, адже ви не ентомолог!
— Аніскільки.
— Послухайте, кузене Бенедикт, — мовила усміхаючись місіс Велдон, — сподіваюсь, ви не хочете, щоб ми задля любові до науки віддали себе на з’їжу тарганам?
— Я нічого не хочу, кузино Велдон, — запально відповів ентомолог. — Хіба що додати до своєї колекції якийсь рідкісний екземпляр, що прикрасив би її!
— То ви незадоволені своїми знахідками в Новій Зеландії?
— Навпаки, дуже задоволений, кузино! Адже мені пощастило знайти там жука-стафіліна, якого досі знаходили тільки в Новій Каледонії, за кілька сотень кілометрів звідти.
У цю мить Дінго, що грався з Джеком, підбіг до кузена Бенедикта.
— Геть! Геть! — закричав той, відштовхуючи собаку.
— Любити тарганів і ненавидіти собак! — вигукнув капітан Халл. — Як ви можете, містере Бенедикт?
— Та ще такого чудового песика! — докинув малий Джек, обіймаючи велику голову Дінго.
— Нічого поганого я про нього не кажу, — відповів кузен Бенедикт. — Тільки ж уявіть собі! Цей гемонський пес не виправдав моїх сподівань. Коли його знайшли, я думав...