Снаф

Усі, кого я знаю, чоловіки чи жінки, тримають ваш член у приголовній тумбі. Вібратор на батарейках чи звичайний, ручний ділдо. Ваш ділдо — це золота серединка: не довгий член-олівець, як-от копія ерекції Рона Джеремі. І вже точно не одна з тих надмірно товстих штучок, від яких почуваєшся наче забитий унітаз, який чистять вантузом. Ні, з його довжиною та обхватом Бренч Бакарді — неперевершений універсал серед секс-іграшок, скопійованих із геніталій знаменитостей.

Але ні, комплімент це чи не комплімент, а такий діалог ніколи не буде продекламовано…

Тупцяючи навколо нас, надміру роздягнені чоловіки утворюють море татуювань та шрамів. Сипу й корости. Розтяжок та сонячних опіків. Каталог усіх можливих негараздів зі шкірою. Вищий за прищі та комарині укуси, Бренч Бакарді стоїть поруч із Кордом Куерво, вони схилили голови один до одного та розмовляють. Бакарді показує на мене, і Куерво дивиться. Куерво киває головою, шепоче щось Бакарді на вухо, й обоє регочуть.

Скажу вам, ну і хай регоче. «Супер Делюкс Корда Куерво» надто конусоподібний: від обрізаної голівки розміром із гумку на олівці цей стрижень довжиною в палець біля основи вже розширюється до діаметру пивної банки. Ергономічне жахіття.

Завжди можна розпитати Бакарді про ньюанси масового виробництва, про примітивні конвеєри в Китаї, де робітники тяжко трудяться, загортаючи та пакуючи нескінченні силіконові копії його ерекції, все ще гарячі від форм із неіржавки. Чи пакують та відправляють труську орду рожевих пластикових вагін, відлитих по формі голеної кицьки Кессі Райт. Рабський труд китайців, які вручну пінцетами кріплять на них лобкове волосся або наносять розпилювачем різні відтінки червоного, рожевого та блакитного. Реалістичні, аж до шраму, що лишився в Кессі після епізіотомії[14]. До кожної вени та бородавки на члені Бакарді. Так, як раніше робили посмертні маски, знімаючи гіпсові відбитки з облич знаменитостей у короткі години між їхньою смертю та їхнім розкладом.

Задовго після того, як Кессі Райт стане старою та недоумкуватою або мертвою та зогнилою, її вагіна все ще буде являтися нам, заштовхана під ліжка, захована в комодах або ванних тумбочках поруч із зачитаними еротичними журналами. Або виставлена в антикварних магазинах силіконова ерекція Бакарді, за тією самою ціною, що й укриті ручною різьбою костяні ділдо самотніх та давно померлих дружин китобоїв з Нантакету.

Різновид безсмертя.

Завжди можна спитати: і як воно вам, що хрін Бренча Бакарді та вагіна Кессі Райт здеградували до кіча? Театралізовані objets[15], як пісуар Дучампа або бляшанка супу Воргола.

Завдяки анальній пробці Бренча Бакарді завжди можна спитати: як воно — знати, що люди в усьому світі йдуть на роботу, до школи, до церкви, застромивши ваш член собі в дупу?

Як воно — бачити свій член та яйця або свою вульву клонованими безліч разів та виставленими на полицях за спиною в якогось продавця з повним ротом жувальної гумки? Або гірше: бачити найінтимніші свої частини зваленими горою в кошику для уцінених товарів, де незнайомці беруть їх, стискають, щипають та відкидають, наче вибирають авокадо в супермаркеті.