Прокляті

Все ще замріяно дивлячись на себе у дзеркальці, Бабетта питає ні в кого конкретно:

— Який сьогодні день?

Леонард миттю згинає руку, дивиться на свій дайверський хронограф і каже:

— Четвер. П'ятнадцять нуль дев'ять, — через хвилину він додає: — Стривай-но… вже п'ятнадцять нуль десять.

Не дуже далеко від нас якесь величезне створіння з головою лева, вкрите кудлатою чорною шерстю, простягає до клітки котячі кігті замість рук і видирає звідти за волосся грішника, що скиглить і відбивається руками й ногами. Так само, як людина відкушує виноградини з грона, губи демона змикаються навколо ноги чоловіка. Кудлаті левині щоки демона западають, і вереск чоловіка стає ще голоснішим, бо демон висмоктує м'ясо з його кісток. Коли від однієї ноги не залишається нічого, крім голої кістки, демон починає смоктати м'ясо з іншої.

Незважаючи на весь цей ґвалт, Леонард і Паттерсон продовжують милуватися Бабеттою, яка милується собою. Льодовиковий період тиші.

Від клітки панка у шкіряній куртці до мене доходить приглушене брязкання: хлопець орудує в замку кінчиком булавки, повертаючи його в різні боки, намагаючись підчепити пружину. Він витягує булавку, витирає її об блакитні джинси, доки на кінчику не залишається ані крихти іржі, і облизує її, після чого повертає на місце, тобто — до дірок у щоці. Потім панк розчиняє навстіж двері клітки й виходить назовні. Ірокез у нього такий високий, що чіпляється за верхню частину одвірка.

Панк із синім ірокезом чванливо йде вздовж ряду кліток і заглядає в кожну. В одній лежить єгипетський фараон чи, мабуть, просто людина, яка молилась не тому богу: бідолаха згорнувся на підлозі, бурмотить собі щось незрозуміле та пускає слину; він розкидав руки так, що одна опинилася зовсім поряд із ґратами клітки. На пальці в нього блищить величезний перстень із діамантом: у камені каратів із чотири, він чистої води, це вам не цирконій із дешевих сережок Бабетти. Поряд із цією кліткою панк зупиняється і нахиляється. Простягає руку у клітку та стягує перстень із худого пальця володаря. Потім ховає здобич у кишені мотоциклетної куртки. Встає, помічає, що я дивлюся на нього, і повільно йде до моєї клітки.

На ньому чорні мотоциклетні черевики — зверніть увагу: це пречудовий вибір взуття для Аїду, — і одна щиколотка обгорнута велосипедним ланцюгом, а інша — червоною брудною банданою, яка зав'язана на вузол. І бліде підборіддя, й чоло у нього вкриті червоними плямами великих прищів, що контрастують із яскраво-зеленими очима. Поки панк з ірокезом повільно наближається, його рука щезає в кишені, а потім з'являється знову. Він все ще досить далеко від мене, але, не припиняючи прогулянки, каже: «Лови!», розмахується і кидає мені те, що тримав, і цей предмет, спалахнувши, робить велику, високу дугу й влітає поміж ґрат до моєї клітки, і падає просто там, де я хлопаю в долоні, щоб спіймати його.