25 професій Маші Філіпенко
- Автор: Успенский Эдуард Николаевич
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- ISBN: 6-301-00890-Х
- Переводчик: ВАсиль Хопта
- Жанр: Прочая детская
Электронная книга - «25 професій Маші Філіпенко». Краткое содержание книги:
— Мені необхідно було засіб перевірити, — пояснила Маша. — З яким я надалі працюватиму. З поганими покупцями. Це було випробування.
— Які такі випробування? Який такий засіб? — запитала старша Абрикосова.
— Ось цей, — сказала Маша і смикнула за мотузок.
Овочева смерть знову на цегляний небосхил вихопилась. А двері страшенно заскрипіли. Сестри враз побіліли. Потім Зоя каже:
— Ось що, поки не пізно, треба цю командировочну з торгового приміщення прибрати. Нема чого з нашого магазину кімнату жахів влаштовувати… Яка-небудь бабуся тут глузд втратить, а нас потім під суд віддадуть. Ми її на склад відправимо, нехай ящики рахує.
Старша Клава підтримала:
— Я двадцять років за прилавком стою, а такого не бачила. На складі саме для неї місце, там сторонніх немає. Хай і опудало з собою забирає. Може, якийсь злодій залізе. Нехай краще він дуба вріже, ніж чесні трудящі.
Маша погодилась. На склад, то й на склад. Аби користь приносити. Вона змотала смерть продуктову і пішла на склад.
Невдовзі туди й Ігор Ігорович прийшов з Машею вчитись. Загалом Ігор Ігорович був студентом педагогічним. Тобто він був наполовину вчителем. Але з нього, либонь, вельми гарний вчитель вийде. Тому що для однієї Маші він як на свято вдягався. На ньому був костюм в іскорку і краватка у сірий горошок.
Вони навчались і водночас працювали. Моркву у пакети накладали.
Маша просто накладала, а Ігор Ігорович задачки придумував:
— На склад привезли десять ящиків з яблуками і десять з бананами. І п'ять паперових мішків з лимонами. Першого дня продали кілька ящиків і мішків, другого стільки ж. Треба з'ясувати: скільки продали другого дня? Якщо третього дня продали все, що лишилось. І це було менше, ніж першого.
Маша запитала:
— Ігоре Ігоровичу, де ви умову задачі взяли?
— У комірника в накладній прочитав.
Маша каже:
— Це неправильна задача. Я в цьому магазині три дні працюю і жодного разу ні яблук, ні бананів, ні лимонів на прилавку не бачила.
— Так не може бути! — каже Ігор Ігорович. — Якщо першого дня завезли банани, то на другий день продали банани: Так в усіх підручниках пишуть.
Вони до комірника пішли, товариша Поросьонкова. Це був спокійний чоловік, у брезентовому фартусі.
Він каже:
— Що там у підручниках пишуть, я не відаю. У нас все інакше. Першого дня привезли двадцять ящиків з яблуками, на другий день відвезли двадцять ящиків з яблуками. Першого дня привезли банани, на другий день вивезли. Тільки картопля з капустою затримуються.
Товариш Поросьонков був пенсіонером. Йому не пощастило з прізвищем, але дуже пощастило з характером. Його нічого не гнівало, і з нього ніколи не вистрибували запитання. А із Маші вони так і сипались навсібіч:
— А коли ж їх вивозять, оті банани-яблука?
— Не знаю, — відповів пенсіонер. — Увечері я склад зачиняю, вони є. Вранці я склад відчиняю, їх нема.
— То якась загадкова таємниця, — каже Ігор Ігорович. — Поки ми відповіді на цю задачу не знайдемо, ми іншим займатись не будемо.
Вони вирішили на ніч у складі сховатись і довідатись, куди ящики діваються.
Домовились тепліше вдягнутись, узяти ліхтарі, щоб не було страшно, і все-все розслідувати.
Та досі вони, як звичайно, картоплею і капустою займались. Брали мішки, вантажили на візок і котили його в торговий зал до Зої і Клави. Ігор Ігорович все одно стриматись не міг. Він Маші знову й знову задачки задавав, щоправда, вже легші — про картоплю і капусту:
— На склад привезли десять мішків з капустою і десять з картоплею. І п'ять паперових мішків з морквою. Першого дня продали кілька мішків і другого стільки ж. Треба дізнатись: скільки продали на другий. день? Якщо на третій продали все, що лишилось. І це було вдвічі менше, ніж першого.
Маша підходила до каси і запитувала:
— Скажіть, тьотю Зоя Михайлівна, за скільки годин ми картоплю продаємо?
— Продаємо надвечір.
— Чому?
— Надвечір люди поприходять. Усе розхапають.
Про все це Маша сповіщала Ігоря Ігоровича:
— Я зрозуміла все. Картоплю продадуть надвечір.
— Чому?
— Надвечір люди поприходять. Усе розхапають. Це мені Зоя Михайлівна сказала.
— От людина! — казав Ігор Ігорович. — Замість того, щоб просто розв'язати, півміста із питаннями оббігає. Мамі на роботу подзвонить, довідкове бюро на ноги підніме. Усе вміє робити, лише думати не може.
Вони стали готуватись у складі ховатись. Ігор Ігорович пішов додому за ліхтарями і тілогрійками. Маша додому подзвонила:
— Тату, не лякайся. Я додому ночувати не прийду. У мене справа є важлива. Я всю ніч на складі сидітиму у засідці проти злодіїв.