Артур і мініпути
- Автор: Бессон Люк
- Серия: Артур і мініпути #1
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: "Махаон"
- ISBN: 966-605-529-5
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Артур і мініпути». Краткое содержание книги:
Усім тілом бабусенька штовхає вхідні двері. В руках у неї миска з мокрою білизною — вона несе її в інший кінець саду, де натягнуті шнури.
Артур повільно зіштовхує машинку в борозенку, над якою прокладені зрошувальні труби.
— Повідомлення від головної патрульної машини. Поки все нормально! — доповідає водій.
Але він поспішив — перед машиною виникає зовсім новенький тенісний м'яч. Величезний, він загороджує проїзд.
— О Боже! Прямо по курсу перешкода! Це катастрофа!
— Що сталося? Патрульна машино! Відповідайте! — хвилюється шеф із свого кабінету, бо не бачить пригоди.
— Завал! Ні, швидше, пастка! Це рівнинна снігова людина її влаштувала!
Альфред штовхає носом тенісний м'яч і радісно махає хвостом. Він ніяк не може зрозуміти, в яку гру бавиться хлопчик. Артур продовжує говорити за всіх вигаданих учасників гри.
— Центральна станція — головній патрульній машині. Уважно стежте за хвостом снігової людини: це дуже небезпечна зброя! — попереджає хлопчик голосом гучномовця.
— Не турбуйтеся, шефе! Він поводить себе дружньо. Ми проб'ємося! Пришліть підйомний кран!
Рука хлопчика швидко стає стрілою підйомного крана, а сам він починає скрипіти, як лебідка.
Кілька рухів — і м'яч зачеплено.
— Кидай! — командує водій, який сидить за кермом.
Рука Артура випрямляється і відкидає м'яч якомога далі.
Рівнинна снігова людина, звісно, біжить навздогін.
— Дорога вільна, і ми позбавилися від снігової людини! — гордо сповіщає водій.
— Добре спрацювали, патрульна машино! — чути голос гучномовця. — Продовжуйте!
Бабусенька також продовжує свою роботу: завішує простирадлами другий шнур.
Удалині, над вершиною пагорба, з'явилася хмарка куряви — значить наближається автомобіль.
Сьогодні вони не чекають ні поштаря, ні молочника.
— Хто ж це такий? — тривожно думає бабуся.
Артур тим часом разом з новою машинкою патрулює сад. На нього чекають нові несподіванки.
Повернулася снігова людина з м'ячиком у зубах, стала над борозенкою і ось-ось кине знову свою здобич.
Екіпаж автомобіля в паніці.
— О Боже! Нам кінець! — вигукує штурман.
— Ні, ми не відступимо! — кричить водій голосом Артура.
Снігова людина кидає м'ячик. Ні, не м'ячик, а справжню бомбу!
— Швидше, капітане! — благає штурман, бо ми всі загинемо!
М'ячик котиться між стінами борозенки, як камінь у фільмі про Індіану Джонса. Тільки в багато разів менший.
Артур уміло керує машинкою, вона виривається вперед і приземляється на тверде дно канавки.
— Банзай! — несамовито кричить хлопчик, хоча цей японський клич і не відповідає моменту.
Машинка стрімко втікає від м'яча, тобто від каменя. Бо якщо він наздожене, то розтрощить і її, і екіпаж.
Гоночний болід петляє, як літак-винищувач.
Водій ледве утримує в руках кермо. М'яч залишився позаду, проте, на жаль, траншея закінчилася і перед водієм постає непрохідна стіна.
— Нам кінець! — скиглить штурман.
— Піднімемося по стіні! — вигукує хоробрий водій.
Машина повзе вгору по вертикальному схилу і, набравши швидкості, злітає в повітря. Після кількох кульбітів вона падає на землю і там зупиняється.
Маневрування виконане бездоганно!
Артур пишається так, ніби сам винайшов колесо.
— Відмінно спрацювали, капітане, — з захопленням говорить штурман водієві.
— Так, непогано вийшло, хлопчику, — хрипким стомленим голосом відповідає Артур.
Величезна тінь накриває маленький автомобіль. Тінь від автомобіля великого. І він належить панові Давид о.
Він раптово загальмував перед іграшковою машинкою, так що Артур навіть закричав від несподіванки.
Через вітрове скло виглядає задоволений Давидо: він радіє, що злякав хлопчика.
З м'ячиком у зубах підбігає Альфред-рівнинна снігова людина. Відчуваючи, що зараз не до забав, він акуратно кладе м'ячик на землю.
М'ячик котиться до справжнього автомобіля і зупиняється біля дверцят.
В цю мить Давидо відчиняє їх і, не помітивши м'ячика, наступає на нього. Посковзнувшись, він летить перевертом на землю. Навіть Чарлі Чаплін не зумів би впасти смішніше!
Артур теж летить шкереберть — тільки від реготу.
— Головна патрульна машино! Снігова людина тільки-но завалила чергову жертву! — повідомляє із свого кабінету шеф водія.
Альфред гавкає і махає хвостом. Так снігові люди аплодують.
Давидо підводиться з землі, струшуючи з себе пилюку. Помітивши м'ячик, він хапає його і з розмаху кидає в сад. Чути тріск — це відірвався рукав його шикарного піджака.