Жак-фаталіст (збірка)

А Жак?.. Жак промчав крізь міську браму, пробіг вулицями під вигуки дітей і дістався аж у кінець протилежного передмістя, де кінь, кинувшись у маленькі й низькі ворота, спричинив між наголовнем тих воріт і Жаковою головою страшне зіткнення, від якого або наголовень мусив уломитися, або Жак дати сторчака; сталося, як ви й гадаєте, останнє. Жак упав непритомний з розбитою головою. Його підвели, очутили нашатирем; я гадаю, що хазяїн дому навіть пустив кров йому.

— Так то був хірург?

— Ні.

Тим часом під'їхав і його пан, почав розпитувати про нього всіх зустрічних.

— Чи не бачили високого худого хлопчину на пістрявому коні?

— Оце проїхав зараз, мов чорти його несли; мабуть, він уже у свого пана.

— А хто ж його пан?

— Кат.

— Кат!?

— Атож, кінь його.

— Де живе кат?

— Далеченько, тільки нема чого вам туди забиватись, бо ось його челядники несуть, мабуть, того худого хлопчину, що ви питаєте; ми, бач, думали, що то його слуга…

А хто розмовляв отак з Жаковим паном? Корчмар, що біля його дверей пан спинився; він був куций і гладкий, як бочка; у закачаній по лікті сорочці, у бавовняному ковпаку, куховарському фартусі і з ножем при боці.

— Мерщій, мерщій ліжко для цього бідолахи, — сказав йому Жаків пан, — хірурга, лікаря, аптекаря!..

Тим часом до його ніг поклали Жака з грубим і величезним компресом на голові; очі його були заплющені.

— Жаку! Жаку!

— Це ви, пане?

— Так, це я, глянь же на мене.

— Не можу.

— Що сталося?