Прозріння

О десятій годині ранку в цей день, у якому ми перебуваємо, двоє поліціантів у цивільному одязі піднялися на четвертий поверх і подзвонили в двері. Їх відчинила дружина лікаря, яка запитала, Хто ви, панове, й чого вам треба, Ми агенти поліції, й нам доручено відвести вашого чоловіка на допит, і не намагайтеся переконати нас, що він кудись пішов, ваш дім перебуває під наглядом, тому ми не сумніваємося, що він перебуває вдома, Вам немає ніякого резону допитувати його, бо в усіх злочинах, принаймні досі, звинувачували мене, Це питання нас не стосується, наказ, який ми одержали, є вузьким і конкретним, привести на допит лікаря, а не дружину лікаря, тож якщо ви не хочете, щоб ми увійшли силоміць, то покличте його й заберіть цього собаку, щоб із ним не сталося лиха. Жінка зачинила двері. Незабаром по тому відчинила їх, чоловік вийшов із нею, Чого вам треба, Відвести вас на допит, ми вже сказали вашій дружині, ми не хочемо повторювати це протягом решти дня, Ви маєте посвідчення, наказ, Наказ непотрібний, адже місто перебуває у стані облоги, а посвідчення ось вони, можете подивитися, Я мушу спочатку перевдягтися, Один із нас піде з вами, Ви боїтеся, що я втечу або накладу на себе руки, Ми лише виконуємо наказ, більш нічого. Один із поліціантів увійшов із господарем до помешкання, вони затрималися недовго, Я піду зі своїм чоловіком, сказала жінка, хоч би куди ви його повели, Я вже сказав, що ви, пані, нікуди не підете, ви залишаєтеся вдома, не примушуйте мене бути брутальним, Ви не можете не бути таким, яким ви є, Авжеж, не можу й навіть у спілкуванні з лікарем, простягніть руки, ми вдягнемо вам наручники, Не вдягайте мені їх, будь ласка, даю вам своє чесне слово, що не спробую втекти, Ну ж бо, простягніть руки й не морочте нас своїм чесним словом, ось так буде краще й безпечніше. Дружина обняла чоловіка, поцілувала його й заплакала, Мені не дозволяють піти з тобою, Не турбуйся, побачиш, надвечір я вже повернуся додому, Повертайся швидше, Повернуся, моя люба, неодмінно повернуся. Ліфт почав спускатися.