Загублений світ

Переслідування

Мотоцикл мчав уперед трав'янистою рівниною. Келлі трималася однією рукою за Сару, а у іншій тримала гвинтівку. Гвинтівка була важка і рука втомлювалася. Мотоцикл підстрибував на ходу. Вітер розмаював її волосся.

— Тримайся! — крикнула Сара.

Крізь хмари пробився місяць і трава у його світлі стала сріблястою. До раптора лишалося всього сорок ярдів, — вони вже освітлювали його фарою, невпинно наближаючись. Келлі не бачила на рівнині жодних тварин, крім хіба що стада апатозаврів десь вдалині.

Вони наблизилися до раптора. Динозавр швидко біг, його жорсткий хвіст було ледь видно над травою. Сара повернула вправо й вони опинилися поруч із ним. Мотоцикл під’їжджав до нього дедалі ближче. Вона відхилилася назад і крикнула на вухо Келлі.

— Готуйся! — крикнула вона.

— Що мені робити?

Тепер вони їхали паралельно курсу раптора, просто позаду нього. Сара додала газу, оминула його ноги, наближаючись до голови.

— У шию! — крикнула вона. — Стріляй у шию!

— Куди?

— Куди завгодно, але в шию!

Келлі незграбно крутила в руках гвинтівку.

— Зараз?

— Ні! Почекай! Почекай!

Раптор запанікував, коли до нього наблизився мотоцикл, і побіг швидше.

Келлі намагалася знайти запобіжник. Гвинтівка підстрибувала. Все підстрибувало. Її пальці торкнулися запобіжника і ковзнули по ньому. Вона знову дотяглася до нього. Їй потрібно буде використовувати обидві руки, а це означає, що доведеться відпустити Сару…

— Готуйся! — крикнула Сара.

— Але я не можу…

— Зараз! Зроби це! Негайно!

Сара повернула мотоцикл. Тепер вони їхали поруч із раптором, лише в трьох футах від нього. Келлі відчувала запах тварини. Він повернув голову і клацнув зубами у їхній бік. Келлі вистрілила. Гвинтівка смикнулася в її руках; вона знову схопилася за Сару. Раптор продовжував бігти.

— Що сталося?

— Ти промахнулася!

Келлі похитала головою.

— Не зважай! — крикнула Сара. — Ти зможеш! Я під'їду ближче!

Вона знову розвернула мотоцикл у бік раптора, намагаючись наблизитися до нього. Але цього разу все було по-іншому: коли вони опинилися поряд, раптор кинувся на них і штовхнув головою мотоцикл. Сара закричала і крутнула кермо вбік, збільшуючи відстань.

— Кмітливі покидьки, чи не так? — крикнула вона. — Ніяких других шансів!

Раптор біг за ними якийсь час, а потім різко повернувся і побіг через рівнину в іншому напрямку.

— Він біжить до річки! — крикнула Келлі.

Сара додала газу. Мотоцикл рвонувся вперед.

— Яка там глибина?

Келлі не відповіла.

— Яка там глибина?

— Не знаю! — крикнула Келлі. Вона намагалася згадати, який вигляд мали раптори, коли переправлялися через річку. Здається, вони пливли. Це означало, що глибина має бути принаймні…