Зоряний кристал
- Автор: Романчук Олег Констянтинович
- Год: 1986
- Язык: украинский
- Год: Каменяр
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Зоряний кристал». Краткое содержание книги:
— Мабуть, так. Але це була, так би мовити, статична інформація. У просторі й часі реліквії переміщувалися їхніми хранителями,
— Трохи дивно виглядає, — втрутився Бхабані Сагар. — Ми оперуємо найсучаснішими поняттями квантової механіки, фізики твердого тіла, кристалооптикою — і раптом переміщення кристалів-комп’ютерів прадідівськими способами.
— Чому ж прадідівськими? Телерепортажі досі ведуть телеоператори, яких посилають з камерами у відрядження в різні куточки світу, куди вони добираються літаками, поїздами, кораблями тощо. Щоб дати глядачам інформацію, її спочатку аналізують, відбирають саме телеоператори і кореспонденти. А що стосується реліквій, то їх якоюсь мірою можна вважати своєрідними телекамерами з програмним пристроєм, які у пошуках інформації були доставлені на Землю, — тоном рафінованого бюрократа виголосив Ткачук. — Багато-багато років тому в Долині Крилатого Коня, яка тоді ще не носила цієї назви, приземлився космічний апарат, маючи на борту своєрідну телекамеру — кристалічну самоорганізуючу систему. Однак під час приземлення камера була ушкоджена. Можливо, в результаті цього від каменя Чінтамані відкололись три шматки, котрі змушені були пристосуватись до незнайомого оточення. Іншими словами, головний комп’ютер почав самоорганізовуватись, породивши збирачів інформації, які мали той недолік, що не могли самостійно переміщатись у просторі-часі. Можливо, функції «телеоператорів» були спеціально перекладені на людей, найбільш… гідних? З часом усе це обросло легендою про камінь Чінтамані, про реліквії, які доставив на Землю крилатий кінь Лонг-ту. Що стосується космічного апарата, то він повернувся туди, звідки прилетів. Втім, міг мати місце й інший варіант…
— Знаєте, такі думки приходили й мені, — мовив Микола Олексійович. — ОднаЕч наш колега зумів сформулювати свою концепцію, на мій погляд, значно цікавіше. Часто в екстремальних ситуаціях, а ця злива і паш вимушений полон не такі вже й далекі від них, виручає не логіка, а фантазія, яка, втім, грунтується на фактах. Я вважаю, що домисли Олександра Пилиповича якоюсь мірою пояснюють причину розміщення вузла невидимих ниток, що з’єднували реліквії, саме тут, на півдні Індії. Хто «за»?
— Прийнято одноголосно, — резюмував я.
— У мене лише невеличке доповнення, — втрутився Бхабані. — Гадаю, що ця інформація стане у пригоді. Вибір Тхумбі як ракетного полігона на самому півдні Індостану теж не випадковий. Саме тут проходить магнітний екватор Землі. А це, можливо, також має певне відношення до всього сказаного.
— Приймається, — по-дружньому обняв Сагара за плечі Ткачук.
Злива минула, і наш автомобіль знову помчав бетонною автострадою.
Розділ IX
ЧАС ГІГАНТІВ
Якщо хто-небудь має намір аплодувати, — сказав Іа, прочитавши все це, — то час настав.