По струні. vol.1 Початок піднесення
- Автор: Абламська Настя
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «По струні. vol.1 Початок піднесення». Краткое содержание книги:
Автор: Настя Абламська
Та одного дня все повернулось. Він знову відчував, як шматуються внутрішні органи, як рве тонкий шар епітелію та сполучної тканини, судини тріскаються у нього під шкірою. І знову чує голоси хірургів-неуків:
Ну що, вколемо йому 40 кубиків нітрогліцерину?
Ти що? Він, звісно, помирає, але не настільки, щоб переводити на нього медикаменти. Хай потерпить: нічого з ним не станеться.
І знову це хіхікання.
Щодня Чорний Ворон ходив пустими вулицями, дальніми закутками... щоб покричати. Приходив додому, неначе нічого й не було, навіть старався час від часу всміхатись. Христина нічого не знала про його болі: він вирішив не казати їй, щоб блиск в її очах не перетворився в побляклий смуток.
Якось вона мало не здогадалась. Вранці ніяк не могла до його добудитись. Він спав нормально, як завжди. Нічого не снилося. Чув тільки голоси інтернів та різке пищання котрогось з приладів підтримки життя. І ніяк не міг прокинутись. Тоді він мало не помер... на хірургічному столі. Благо, вона якось достукалась до нього.
З тобою все гаразд? Щось трапилось? – питала вона, намагаючись триматися спокійно, а в голосі її чувся тремтячий страх. – Ти такий блідий...
Нічого-нічого, не хвилюйся, – відмахувався він. – Просто не висипався останнім часом, от і... та й втомився я.
Не можна так, – вона погладила його по голові. – Я ж переживаю.
Я більше не буду.
,,Брешеш.”
Потім вона якось і забула про цей випадок.
Вийшовши на кухню, він став біля вікна й закурив. По склу бігали краплі – йшов дощ. Вийдеш на вулицю, покричиш, намокнеш, простудишся, якщо пощастить, помреш. Можливо, так буде краще... Припиняться нарешті його муки – він стане вільним. Залишилось лише придумати, як приховати від Христини власну смерть.
Вона зараз тут, у сусідній кімнаті. Може зайти у будь-яку хвилину. Якщо діяти, то дуже швидко. Цікаво, чи раптом не завалялись у нього десь наркотики? Хоча б пробний зразок. Це просто, коли не слідувати інструкції. Він нишпорить по всіх полицях і тумбочках, заглядає за холодильник, під холодильник, риється у порожніх пачках з-під сигарет у купі, де мав би бути смітник, перевіряє віконні шибки, за плінтусами, у задній ніжці кожного стільця, у баночці для цукру, під підстилками порваних сторічних кедів... Він же пам’ятає, як п’ятнадцятирічним крав дози й ховав їх по усіх місцях – так, на крайній випадок. Потім, звісно, йому довелось їх викинути, щоб не було спокуси, але ж про одну він міг би й забути. Але нічого.
Він у відчаї.
Глянув на годинник – пів на п’яту. Востаннє затягується цигаркою. Дим попав не туди і він починає кашляти. Ніяк не може викашлятися. Ліва нога м’якшає, становиться ватяною. Раптом різкий біль у суглобі, що блискавкою пройшов вздовж гомілки – відчуття такі, ніби там тріснула кістка. Падає на кахель, при цьому продовжуючи кашляти. Починає нудити. Скорчившись на підлозі, він відхаркується кров’ю.
Піднімає очі – а у дверях стоїть вона. Руки її схрещені на грудях. Сама вона дивиться на нього таким поглядом, ніби він чимось завинив перед нею.
Що з тобою? – тихо спитала вона.
,,Я не знаю, ” – хотів сказати Чорний Ворон, та голос кудись пропав. Він зміг лише ворухнути губами.
Щось відбувається і я хочу про це знати. Будь ласка, скажи мені.
,,Не хоче говорити беззвучно, значить справи мої надто погані.”
Я серйозно.
Він намагається підвестися, та нічого не виходить. Христина допомагає йому хоча б сісти, обпершись спиною об холодильник. Він розтирає ногу. Вона дивиться на нього з довірою та співчутливістю – йому аж соромно.
Ти сильно занедужав? – її рука торкається його чола.
Хлопець кивнув.
Болить нога?
Не тільки.
А що ще? – вона знімає руку з чола й кладе її на ногу – здається, вона вже не ватяна і він може ходити.
Усе...
Він встає, нахиляється над раковиною і п’є воду з крану – жахлива сухота. Вона гладить його по спині. Він випрямляється й вона відразу ж обіймає його за плечі.
Тобі зле?
Вже трохи легше.
А до цього як було?
Питання в тому, як воно буде.
То це ще не все?
Сумніваюсь.
Чорний Ворон розвертається до неї лицем.