Український патріот з династії Габсбургів
- Автор: Терещенко Юрій, Осташко Тетяна
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-617-569-058-1
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Український патріот з династії Габсбургів». Краткое содержание книги:
Листування В. Габсбурга з К. Гужковським, М. Васильком, Є. Чикаленком, митрополитом А. Шептицьким та іншими українськими громадсько-політичними діячами проливає світло на маловідомі сторінки суспільно-політичного життя в Україні доби Першої світової війни та українських національно-визвольних змагань 1914–1921 рр. У книзі вміщено багатий ілюстративний матеріал.
Видання друге, доповнене.
Тут знаходиться українська дивізія, з якою у мене склались дуже добрі стосунки, особливо з підрозділом гайдамаків438, з якими я започаткував велику дружбу. Останнім часом я був за містом і там ми провели з хоробрими бравими гайдамаками дуже гарну зустріч, і мені більше не хотілось вертатись назад. Як я щойно довідався по телефону з Києва, обставини там повинні були змінитись на краще, бо Скоропадський йде на поступки і можливо триватимуть поступки стосовно українізації, що вже буде означати успіх, який приведе країну до добра. Будь ласка, Ваша Екселенціє, вибачте мені цей почерк, він є таким внаслідок нестачі вільного часу і тому іншим він бути не може. Стосовно церковного питання в Хелмі, то я сильно засмутився, що сам так мало присвятив Хелму: причина полягає в дурості та безталанності наших відомств, а частково у стійкому страхові перед поляками, який ми не можемо з себе вижити. Дозвольте мені, Ваша Екселенціє, висловити таку пораду: я гадаю, що у цьому випадку було б найкраще, якщо б Ваша Екселенціє звернулись прямо до Його Величності, щоб вплив на наше генерал-губернаторство в Любліні здійснювався на найвищому рівні.
Я ще раз хочу вибачитись, Ваша Екселенціє, за цей почерк і запевняю, що я й надалі буду робити все, що в моїй силі, аби допомогти українському народові.
Залишаюсь із щирою вдячністю та незмінною вірністю Ваша Екселенціє
Вільгельм
(Там само. — Арк. 21–22. Автограф нім. м.).
Чернівці, 18.Х.1918
Увага!
Найважливіше: сторінка II, увага до підкресленого!
Прочитати одразу.
Ваша Екселенціє!
У ці вирішальні для українського народу дні в Австрії я вимушений знову писати Вашій Екселенції. Я ще більше спілкуюся з цим народом і завжди залишаюся з ним за будь-яких обставин, не потребую від нього ані симпатії, ані вдячності, для такого мого ставлення до народу є інші, більш глибокі причини, які пов’язують мене із долею цього народу, якщо навіть вона і не є легкою, їх можна лише відчувати, але не можна переказати. Пишу, бо також знаю, що слово Вашої Екселенції має долучитися до спільного рішення. Я пишу у цьому листі дуже відверто, бо сьогодні можна говорити і діяти лише відкрито, реально, ідеально, долі багатьох народів знаходяться наразі у великій грі. Дозвольте мені, Ваша Екселенціє, коротко викласти мою думку щодо теперішнього становища:
Маніфест Його Величності439 походить від волі Й[ого] В[еличності] зробити для народу все якнайкраще. — 3 цього приводу я зробив пропозицію до найвищих інстанцій вже 1/2 роки тому, але вона зазнала крах через бюрократію міністрів, які не думають прогресивно, вони навіть можуть її ніколи і не розгледіти, бо вони люди старого способу мислення, старого покрою, і не крокують разом із часом. Чи є сьогодні це рішення вже «запізнілим» — покаже майбутнє. — Дай Боже, щоб не було запізно! — Про розпад Австрії думати взагалі не треба, тому що Бісмарк440 вже сказав: «Якщо б судилося Австрії зникнути, то це так і сталося б, але вона є для Європи крайньою необхідністю, тому розпаду не відбудеться!» Тому зараз все так, як воно і є, Антанта441 роздрібнювати Австрію не хоче — навпаки, вона хоче нею заволодіти — про це свідчать всі наявні ознаки, отже, вона хоче нас від Німеччини відокремити, щоб її тим самим повністю знищити — для нас (Австрії) це є єдиний вихід, який з часом ми всеодно повинні пройти. Особисто я проти наступної думки: проти приєднання австрійської України до решти України, із яким нещодавно виступило парламентське представництво (Петрушевич та Є. Левицький442) із д[окто]ром Бараном443, К. Левицьким та Народним Комітетом, виступають як австрійці (об’єктивно), так і українці, яким себе вже дуже давно вважаю. На мою думку, яка також переможно панує серед українців, держава по той бік Збруча ще не повністю впевнена, вона стоїть на слабеньких ніжках і у будь-яку мить може впасти, тим більше, що уряд у Києві який все для цього і робить, хоча і не по своїй волі. Тому, якщо Україна повинна загинути по-перше від хвилі російсько-єврейської революції, по-друге від більшовиків, то принаймні тут Україну буде врятовано, якщо ж вся Україна об’єднається, тоді загинуть обидві її частини, і тоді вже ідея, зробити Україну знову вільною та самостійною не втілиться у життя ніколи! Ми живемо в самостійній країні від Сян-Серет, при підтримці Австрії Україна може розпастися щонайбільше на дві частини, але ж не загинути повністю. Для Унії це було б дуже важливою справою, якби тут заснувалася держава.