Хроніки Південного

Я пускаюся бігом по сходах вниз, стрибаю в беху і ми летимо до Вільнюса. Там екзамен після обіду. Мій братанець за таку їзду ризикує позбутися прав, але мене везе. Він молодець. Я мовчу і більше нічого не кажу.

— Що таке? — запитує. — Що, погано написав?

— Та ні, я вважаю, що добре, навіть дуже добре.

Сиджу і міркую, чому мені раптом здалося, що Клайпеда невідворотно стане тим містом, де я буду жити? Можливо, чайки трошки вплинули на мене. Тільки тепер я згадав «Чайку Джонатана Лівінгстона». Зараз ця казка мені здавалась надто простенькою, тим не менш чайки в місті вражали. А ще вони перегукувалися зі звуками портових кранів. Сидиш і слухаєш, це тобі не дзижчання в’язальних машин. Це можна порівняти хіба що з гудінням вітру у щоглах флагштоків. Усе-таки чайки і крани гудуть набагато потужніше. Однак, що в цьому спільного з моїм майбутнім? Роз’яснюй як хоч, ніхто не дасть відповіді.

Братанець від дверей до дверей пригнав ледве за пару годин. Я ще встиг вільно вдихнути повітря, перекусити, а тоді побігти писати наступний екзамен. А там навпроти нас стояли двоє — один височезний, схожий на баскетболіста Карнішова, а інший — маленький очкарик, такий собі Вінні-Пух.

З цього року творів на вільну тему тут більше немає. Дають тобі тексти, потрібно їх проаналізувати. Я жодного разу в житті не писав творів на задану тему, тим паче аналізу тексту, але цього аналізу в нас ніхто не писав. Корочє, з темою свободи тут кінець, треба вибирати. Одначе з вибором якось не дуже. Твір «У старому маєтку», точніше — уривок. І як тут інтерпретувати цей уривок, коли ти самого твору не можеш згадати. Я з прози не пригадую нічого — ні імен, ні що там відбувалось, у якій послідовності. Можу пригадати лише, хто був хорошим, а хто — поганим. У загальних рисах і без імен. Відчуваю, що стільки відомостей для екзамену, мабуть, не вистачить. Треба вибрати вірш, бо він тут є цілим, можна вдавати, що він для тебе настільки досконалий, що інших віршів і навіть дату народження поета знати необов’язково. А я і не знав, бо наші вчителі теж не зовсім знали, як викладати тих письменників екзоду. Позаяк там є вірш. Ну, ви послухайте: