Час Великої Гри. Фантоми 2079 року. Книга друга
- Автор: Щербак Юрий Николаевич
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: "Ярославів Вал"
- ISBN: 978-617-605-003-2
- Жанр: Детективная фантастика
Электронная книга - «Час Великої Гри. Фантоми 2079 року. Книга друга». Краткое содержание книги:
У центрі роману «Час Великої Гри» — драматична доля головного героя, генерала української розвідки Ігоря Гайдука. Діючи в період Великої Темряви та після її закінчення, беручи участь у жорстокій політичній боротьбі, наражаючись на смертельний ризик, генерал Гайдук приймає доленосне рішення…
Роман «Час Великої Гри» продовжує стильову лінію «Часу смертохристів» — поєднання магічного реалізму з гротеском, включно з «міфологічними» сценами за участю Христа і Сатани.
Хосе Сапатерро — худий, зі змореним видом мексиканець, схожий на індіанського бідного селянина, — запропонував сісти за круглий стіл й почастував гостя кубинською сигарою. Його супутник — комісар та ідейний натхненник визвольного наркоруху, старий аргентинський марксист-ленінець Владімір Адольфо Ернандес — від сигари відмовився; гість мовчки розминав пальцями коричневе тверде тіло сигари й обрізав кінчик за допомогою спеціального кільцеподібного різака. Сапатерро перервав мовчання.
— Вітаю дорогого друга, — і клацнув запальничкою, подавши вогонь гостю — невисокому на зріст, лисому й хитроокому пану у вишиваній сорочці.
— Сеньйоре Іване Крейдо, — похилив Сапатерро голову на знак поваги, — я дуже радий, що ви змогли приїхати, незважаючи на тяжкі обставини. Ми високо цінуємо ваш учинок, що свідчить про міцний духовний зв'язок між народами Мексики та Українії. На жаль, маємо дуже обмежений час — усього дві години, за який треба обговорити важливі речі. Я змушений повернутися до Халапи. Тому прошу — підходьте до сусіднього столу, беріть їжу й напої, сідайте й починайте їсти. Вибачте, але офіціантів не буде. Чим менше свідків, тим надійніше, — всміхнувся він, що траплялося з Сапатерро нечасто.
Коли всі всілися, обставивши себе гостро наперченими наїдками мексиканської кухні, Іван Оврамович Крейда, анітрохи не постарілий за цей час, а навпаки — сповнений латиноамериканської енергії (бо оселився з сім'єю в столиці Венесуели Каракасі, де викладав у місцевому університеті порівняльний курс прав людини і завжди був оточений студентською молоддю), підняв високу циліндричну чарочку з текілою, приготувавши попередньо шматочок гіркого лимончика й насипавши дрібку солі в ямочку поміж великим і вказівним пальцями лівої руки.
— Вітаю великого вождя Мексики, вірного друга України, видатного сина мексиканського народу, президента, генералісімуса Хосе Сапатерро. Як каже наш народ, хай живе і хай згинуть наші вороги. Будьмо! Salut!
Говорив на дивній суміші української, іспанської та англійської мов.
Він зі смаком випив золотавий напій і, лизнувши сіль, з відчуттям блаженства закусив зеленим лимончиком.
Тепер розмова рушила по наїждженій колії, хоч і в пришвидшеному темпі. Обмінявшися тостами за жінок, дітей і онуків, перейшли до поточного політичного моменту.
— Війська загарбників-грінго ведуть безжальну війну з нашим волелюбним народом. Вони знищують жінок, дітей, старих людей, вишукуючи керівників повстання. Склалася, на жаль, украй загрозлива ситуація — нам не вистачає зброї, бо ми втратили частину золотого запасу, наші оперативні можливості обмежені. Нам не вистачає афганських і українських наркотиків — героїну і галуїну.
У розмову втрутився Владімір Адольфо Ернандес, довгі сиві патли і відсторонений погляд якого робили його схожим скоріше на поета, аніж на комісара, що уславився своєю жорстокістю. Правда, вірші він також писав у перервах між боями, наслідуючи двох найбільших революційних російських поетів — Маяковського та Євтушенка.
— Наша стратегія грунтувалася на можливості знищення імперіалізму янкі шляхом розповсюдження на їх території зброї масового вживання — наркотиків. Тепер, коли кордон перетворився на щільно закриту лінію фронту, шляхи наркотрафіку перервані. Ми втратили дев'ять підводних міні-човнів у Тихому океані і три — в Затоці, що завдало нам великої шкоди, в тому числі й фінансової. Американська влада запровадила безпрецедентні репресії проти мексиканців. Нелегальні іммігранти і симпатики нашої революції ув'язнені в концтаборах на півночі Канади. З інших мексиканців під страхом ув'язнення взято письмові заяви про лояльність до режиму янкі і засудження визвольного наркоруху. Ми дійшли до того, що змушені продавати залишки наркотиків власному населенню. Всупереч марксистсько-ленінським принципам вести війну на території ворога.
— Потрібні гроші, — зітхнув Сапатерро. — На довершення всього злого кілька днів тому янкі провели атаку крилатих ракет на Тампіко і знищили нафтоперегінний завод. Підпалили нафтосховища, чорний дим пожеж перетворив звичний морок на справжнє пекло. Почалася паніка. Ми втратили важливий нафто— і наркоекспортний порт. Владімір Адольфо Ернандес вирішив більше не лякати гостя.