Габрієла [на украинском языке]

— Багато працюю...

— Звичайно, звичайно, вивчаєте анатомію... Від такої роботи і я не відмовлюся...— Його зухвалі очі перебігали із Жозуе на Глорію.

В Насіба теж виникла підозра. Жозуе останнім часом щось став зовсім байдужим до Габрієли, навіть жартувати перестав з нею. Тут щось не так...

— Цей інженер чимало нашкодив Мундіньйо Фалкану...

— Дурниці. Все одно Мундіньйо виграє. Я ладен битися об заклад.

— А я не зовсім певен. Та втім, навіть коли він виграє, уряд визнає вибори недійсними, ось побачите...

Перехід полковника Алтіно в табір Мундіньйо, його розрив з Бастосами став прикладом для багатьох. Протягом кількох днів за ним пішли полковник Отавіано із Піранжі, полковник Педро Феррейра з Мутунса, полковник Абдіас де Соуза із Агуа-Прети. Скидалося на те, що коли авторитет Бастоса не буде підірваний повністю, то принаймні серйозно похитнеться.

Проте день народження полковника Раміро, відсвяткований за кілька тижнів після пригоди з Ромуло, засвідчив, що ці передбачення не мають підґрунтя. Ще ніколи день народження полковника не святкувався так бучно. Фейєрверк розбудив місто вранці, потім залунали вітальні вигуки, а напроти садиби Бастосів і префектури ладнали вже нову піротехніку. Месу правив сам єпископ: у переповненій церкві зібралося братство св. Жорже в повному складі; проповідь падре Сесіліо, виголошена зворушливим м'яким голосом, відзначила достоїнства полковника. На свято прибули фазендейро з усього району, приїхав навіть Арістотелес Пірес, префект Ітабуни. Це була справжня демонстрація єдності і сили. Свято тривало цілий день. Раміро Бастос приймав візити, які відбувалися один за другим, зустрічаючи гостей у кімнаті, де стояли стільці з високими спинками. Полковник Амансіо Леал звелів за свій рахунок частувати народ пивом, передбачаючи перемогу на виборах, яка буде досягнута будь-якою ціною. Навіть деякі опозиціонери прийшли привітати Раміро Бастоса, серед них був і Доктор. Полковник прийняв їх стоячи, бажаючи продемонструвати не лише свою владу, але й своє залізне здоров'я. Насправді ж воно за останній час дещо похитнулося. Раніше Раміро Бастос справляв враження літнього, але міцного і дужого чоловіка, тепер він був уже дідом з тремтячими руками.

Мундіньйо Фалкан не був присутній на месі і не прийшов привітати полковника. Одначе він послав Жерузі величезний букет квітів з візитною карткою, на якій написав: «Прошу Вас, мій юний друже, передати своєму шановному дідусеві мої побажання щастя. Перебуваючи в протилежному таборі, я все одно залишаюся його прихильником і шанувальником». Записка Мундіньйо справила величезне враження. Всі дівчата Ільєуса знаходились в стані крайнього збудження. Вчинок Мундіньйо здавався їм неперевершеним, нічого подібного ніколи не траплялося в цьому краї, де розходження в політичних симпатіях означало смертельну ворожнечу. До того ж яка великодушність, яка вишуканість! Навіть полковник Раміро Бастос, прочитавши записку і поглянувши на квіти, зауважив:

— Ну й хитрун же цей сеньйор Мундіньйо! Не можу ж я не прийняти привітання, яке він передає мені через онуку...