Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння

— Ні, солдати повинні бути завжди озброєні — для захисту вільних і миролюбних людей.

— А хіба люди не можуть захистити себе самі?

— Від чого? Смертоносна зброя буде тільки у солдатів.

Дженнсен недовірливо нахилила голову:

— Солдати запросто вбили мою маму. Могли вбити і мене.

— Це були солдати зла. Наші солдати б'ються тільки за добро, захищаючи людей, але не поневолюючи їх. Коли ми розгромимо війська Д'хари, настане мир. І тоді… — Себастян нагнувся до Дженнсен. — Хіба ти не розумієш? У кінцевому рахунку, коли зникне магія, то і зброя вже не знадобиться. До вбивств і злочинів призводять пристрасті розбещених людей, що мають доступ до зброї.

— У солдатів теж є пристрасті. — Він рубонув рукою повітря:

— Тільки не у тих, хто добре навчений і знаходиться під командою тямущих офіцерів.

Дженнсен подивилася на мерехтливі зірки.

Так, світ, який намалював Себастян, манив до себе. Але якщо його затвердження істинні, а магія в руках Ордена використовується в благих цілях, то, значить, сама по собі вона ні погана ні хороша. І чи принесе вона шкоду чи ні, залежить виключно від намірів. Однак запитала Дженнсен про інше.

— І що ж це буде за світ — світ без магії?

На обличчі Себастяна заграла мрійлива посмішка.

— Всі будуть рівними. Ні в кого не буде нечесно отриманих переваг. — Кінчиком ножа він зняв з прутика новий шматок м'яса. — Все стануть працювати разом, тому що будуть поставлені в рівні умови. Ніхто не буде за допомогою магії користуватися плодами чужої праці. Наприклад, ти отримаєш можливість жити, не ховаючись від магії лорда Рала.

Алтея стверджувала, що Річард Рал народився з даром такої сили, якого за останні тисячі років ні в кого не було. І він підібрався до Дженнсен набагато ближче, ніж це вдалося Даркену. І він підіслав людей, котрі вбили її матір…

— Ти не звільнишся від Річарда Рала, поки не знищиш його, — сказав Себастян тихим голосом.

Погляд Дженнсен зупинився на ньому.

— А чому я? Чому б'ються проти нього всі, а знищити повинна саме я?

Але перш ніж дівчина задала питання, перед нею вже була жахлива відповідь.

— Ти ж розумієш, — сказав Себастян, знову нахиляючись до неї. — Я мав на увазі, що ти не звільнишся від лорда Рала до тих пір, поки він живий.

Він відвернувся і взявся за бурдюк з водою. Поки він пив, Дженнсен не зводила з нього очей, а потім вирішила змінити тему.

— Капітан Лернер сказав, ніби лорд Рал одружився.

— На сповідниці, — зауважив Себастян. — Якщо Річард Рал хотів знайти подругу по злих справах, то він її знайшов.

— А що ти про неї знаєш?

— Мало. Лише те, що чув від імператора. Можу розповісти, якщо хочеш.

Дженнсен кивнула і зняла з прутика черговий шматок свинини. Вона їла, спостерігаючи, як танцюють в очах супутника відсвіти полум'я, а Себастян почав розповідь.

— Між Старим світом, на півдні, і Новим, на півночі, тисячі років існував бар'єр, поки лорд Рал не зруйнував його і не захопив наших людей. Судячи з усього, незадовго до народження твоєї матері Новий світ розпався на три держави. На заході лежав Вестланд, на сході — Д'хара, а між ними Серединні Землі. Після вбивства батька і захоплення влади Річард Рал зруйнував кордони, що розділяли країни Нового світу. Серединні Землі — моторошна держава, в якій величезний вплив має магія. Там живуть сповідниці. Управляє країною Мати-сповідниця. Імператор Джеган розповідав, що в юності вона була настільки прекрасна, наскільки і нещадна.