Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб.
- Автор: Молдован Валериан Васильевич
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-370-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб.». Краткое содержание книги:
Для студентів юридичних вищих навчальних закладів освіти, практичних працівників і всіх тих, хто цікавиться даною тематикою.
У судовому засіданні були допитані експерти, які проводили експертизи по цій справі.
Експерт Лавріненко Наталія у суді підтвердила висновки експертизи речових доказів. Відповідно до висновку: «на светрі та штанах Князева встановлена група крові людини, яка може походити як від потерпілої, так і від підсудного, чи іншої людини з такою групою крові.
Таким чином і в підсудного і в потерпілої однакова група крові. Статеву належність крові встановити не можливо.
Підсудний Князев пояснив. Що в цей день 7.03 він поголився і порізався, і декілька плям крові залишилося на светрі.
У цій частині показання підсудного підтверджує свідок Князева Ольга Петрівна, його мати, яка стверджує що бачила плями від крові на светрі підсудного після гоління. І запропонувала йому переодягтися, але Олександр поспішав.
Під час судового слідства було досліджено акт висновку медичної експертизи. З висновків можна побачити, що сперма, виявлена у Гайтини, не є наслідком зґвалтування її підсудним за обставин, які було викладено органом досудового слідства в основу обвинувачення Князева.
Шановний суд!
Оцінка та аналіз доказів, ретельне їх дослідження в суді дають нам підстави вважати, що обвинувачення Князева у вчиненні злочину не підтверджуються. Із раніше викладеного можна зробити висновок, що участь підсудного Князева у вчиненні даного злочину не доведена. І я, шановний суд, відмовляюся від обвинувачення, яке висунуто органом досудового слідства відносно Князева Олександра Володимировича за ст. 115 п. 9 ККУ, і пропоную суду його виправдати за недоведеністю участі мого підзахисного у вчиненні злочину.
9.2.8. Промова у справі Наконечної
Прослухавши промову пана прокурора, можна зробити висновок, що моя підзахисна — заклятий ворог суспільного та правового ладу України. Але давайте ще раз згадаємо всі обставини справи та уважно придивимось до особи молодої людини, яка опинилася в центрі її.
Наконечна Інна Григорівна — студентка Львівського торговельно-економічного інституту, факультету міжнародних економічних відносин, скромна, добросовісна, порядна дівчина, як характеризують її викладачі інституту. Такою ж її знали і в школі, в якій вона навчалася. Директор школи Прокопенко І. І. та класний керівник Коваль І. К. стверджують, що Інна за роки навчання зарекомендувала себе як здібна учениця, з відмінною поведінкою. Вчилася вона лише на «4» і «5», завжди була акуратною, старанною, ввічливою.
Батьки розповідають, що Інна завжди була слухняною, уважною дочкою, багато часу проводила вдома, допомагала по господарству, серйозно ставилася до навчання. Сім’я у Інни забезпечена, в неї ніколи не було проблем з грошима, оскільки батьки ніколи не відмовляли своїй єдиній дитині.
Що ж спонукало дівчину із благополучної, забезпеченої сім’ї, скромну, добросовісну, порядну, вдатися до крадіжки ?
Як видно з матеріалів справи, ініціатором цієї ідеї був знайомий Інни — Ламонін Андрій. Він розповів Інні про свої матеріальні труднощі, пов’язані з необхідністю повернути борг. Інна знала про тяжкі матеріальні умови, в яких живе Андрій і розуміла, що грошей щоб повернути борг йому взяти ніде. Отож вона й вирішила допомогти Андрію. Інна — дівчина освічена, і, звичайно ж усвідомлювала протиправність свого вчинку, проте вона не надала цьому належного значення. Недостатній життєвий досвід, бажання пригод, що притаманне її віку, мабуть також зіграли свою роль. На допиті, Інна й сама визнала, що вчинила це, не подумавши. Дівчина визнає свою вину і щиро розкаюється у вчиненому.
До того ж, прошу вас звернути увагу на те, що вкрали Андрій і Інна: пачка цигарок, кілька предметів косметики і невелика сума грошей. Все це свідчить про те, що вони не мають досвіду у крадіжці і не становлять великої суспільної небезпеки.
Для цих двох молодих людей суд вже й так став справжнім випробуванням. Розголос цієї справи серед друзів, знайомих, в інституті — це справжня трагедія для людини, що лише розпочинає свій життєвий шлях.
Вельмишановний пане суддя! Чи маємо ми право не дати їй можливості виправитися і розпочати все спочатку, тим більше, що вона усвідомлює свою помилку і дуже жалкує про те, що сталося. Чи можемо ми відібрати у дівчини шанс повернутися до нормального життя!? Адже все, що сталося, ніколи не зітреться з її пам’яті і навряд чи їй захочеться пережити все знову.