Амадока

Голова Judenreferat у Чорткові Курт Фаль привіз із собою німецького єврея на ім’я Вольф і зробив його шефом місцевої Ordnungdienst. У сержанта місцевої жандармерії був особистий голяр на прізвисько Папуш. Синові ляндкомісара їхній єврей Баумштайн зробив дерев’яного коника, якого похвалив сам Отто Вехтер, приїхавши якось на інспекцію з Лемберґа. Сестри Дора й Емма виявилися чудовими гувернантками, няньками, кравчинями, прибиральницями, куховарками, перукарками у домі ляндкомісара. Жандарми Рукс, Томанек і Розенов мали зубні протези від старого дантиста Райнфельда.

У скат можна було пограти в українському казино, розташованому в приміщенні залізничного вокзалу. Біля української поліційної станції виявився кінотеатр, у якому вдавалося вимкнутися з дійсности на годину-другу. На тютюновій фабриці в Монастириськах видавали скільки завгодно лікеру й горілки, а ще — непоганих сигар. При цій фабриці був бар, у якому подавали чудовий часниковий соус і холодну зельцерську воду. Власником був місцевий поляк, а його дружина, українка, витираючи ляду, звабливо гойдала грудьми під тонкою блузкою.

Полювали в пахучих лісах, засипаних опалим осіннім листям. Каталися на лещатах. Приносили своїм дітям кудлатих цуценят у подарунок і відчували, як у грудях усе стискається від зворушення, а шрами зі студентських дуелей на мензурах починають пекти від приливу крови до обличчя. Поринали в романи з місцевими польками чи навіть дружинами колег. Співали. Ревіли на порожніх вулицях після пиятики о четвертій ранку. Мали власний фотель за обіднім столом у саду родини Біліїв. Після вечері грали у преферанс із українським лікарем і польським адвокатом. Слухали музику і спів птахів. Виїздили на кінні прогулянки з дружиною і дітьми. Милувалися містечком, що розкинулось серед пагорбів, бароковими вежами. Ляскотіли нагайкою. Намацували поглядом свою ошатну віллу з балконом на березі Стрипи. Почували всередині спокій.