Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес
- Автор: Макбрайд Джеремі
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: К.І.С.
- Жанр: право
Электронная книга - «Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес». Краткое содержание книги:
Для цього наведено витяги з ключових рішень Європейського Суду з прав людини та колишньої Європейської комісії з прав людини стосовно скарг щодо порушень, передбачених Конвенцією прав і свобод, а також щодо порушень, допущених у ході процедур оскарження та інших пов'язаних з кримінальним провадженням процедур.
Витяги з практики Європейського суду важливі не тільки тому, що текст Конвенції сам по собі є дуже загальним для визначення сфери застосування, яку охоплюють її положення, а й тому, що обставини вибраних справ дають уявлення про можливі варіанти застосування згаданих вимог у конкретних ситуаціях.
61. Попри це, у справі, як зазначено вище, обмеження права на доступ до адвоката мали системний характер і їх застосовували до будь-кого, незалежно від віку, хто перебував під вартою в поліції в зв’язку зі злочином, що належав до підсудності судів державної безпеки.
62. Отже, хоч заявник і мав можливість оспорити наявні проти нього свідчення в суді першої інстанції, а відтак і в порядку апеляції, але те, що в нього не було адвоката в період тримання під вартою в поліції, завдало непоправної шкоди його праву на захист...
7. Показання з чужих слів
«X. проти Федеративної Республіки Німеччини» (X v Federal Republic of Germany), 8414/78, 4 липня 1979 року, DR 17, 231.
Пункт 1 статті Конвенції. ... допускає, що з метою повного встановлення істини суд першої інстанції може спиратися на непрямі докази («свідчення з чужих слів»), за умови, що їхнє використання у конкретних обставинах не є несправедливим. У цій справі якихось ознак несправедливості у використанні непрямих доказів, на які спиралися німецькі суди, немає. Комісія відзначає, що обвинувальний вирок заявникові тут винесено, спираючись не тільки на ті докази, пов’язані з свідченнями панів А. і В. в поліції, але й на свідчення пані Ґ., яка на суді заявила, що дістала героїн від заявника, та на свідчення двох поліціянтів, панів Г. і П., які заявили на судовому засіданні, що вони знайшли у заявника сліди зберігання і споживання наркотичних засобів. Насамкінець Комісія відзначає, що, зважаючи на розбіжності між свідченнями п. А., і В. в поліції та їхніми подальшими свідченнями в ході судового розгляду, як районному, так і земельному суду довелося розглянути питання про достовірність їхніх свідчень. Комісія вважає, що суди ретельно його дослідили і їхнє рішення щодо достовірності свідчень спірних питань у світлі пункту 1 статті 6 Конвенції також не ставить.
«Гаас проти Німеччини» (Haas v Germany) (ухв.), 73047/01, 17 листопада 2005 року.
Розглядаючи провадження в цілому й враховуючи стверджувані недоліки вкупі, як і передбачають п. 1 та 3 (d) статті 6 ..., Суд зауважує, що в процесі проти заявниці було об’єднання непрямих доказів. Різні свідки під час головного слухання посилалися на свідчення свідків, яким заявниця, з різних причин, не могла поставити запитання сама або через посередників. Утім національні суди доклали значних зусиль для того, щоб здобути усні свідчення зокрема від Саїда С., і дуже ретельно оцінили письмові свідчення, які він дав під присягою, а також ті, що було відібрано в анонімних інформаторів і Б. Враховуючи, що заявницю засуджено і на підставі низки інших окремих доказів, Суд вважає, що ступінь обмеження прав захисту не суперечив гарантіям пунктів 1 та 3 (d) статті 6.
8. Показання, дані раніше, та очні ставки
«З. проти Федеративної Республіки Німеччини» (S v Federal Republic of Germany), 8945/80, 13 грудня 1983 року, DR 39, 43.
9. ... Комісія ...відзначає, що в основу обвинувального вироку заявникові покладено не тільки протоколи його свідчень, даних у Нідерландах, а головно його власні свідчення у німецьких судах: виносячи заявникові обвинувальний вирок Франкфуртський земельний суд насамперед посилався на свідчення, які він давав у суді в зв’язку з визнаною ним раніше (під час слухань в районному суді Франкфурта) спробою придбання героїну в Амстердамі. Справді, на судовому засіданні заявник відмовився давати докладні свідчення. Він не повторив у відкритому вигляді визнання, зроблені раніше у районному суді, проте й не заперечував, що таки зробив їх, і не спростовував. Навпаки, він доводив, що за скоєний злочин його вже достатньо покарано в Нідерландах, а в своєму кінцевому слові попросив ухвалити йому м’який вирок, зауваживши, що так він спростовує прохання адвоката про його виправдання. Комісія, з огляду на ці обставини, не вважає, що Франкфуртський земельний суд діяв несправедливо, коли ухвалив заявникові обвинувальний вирок на підставі зізнання, яке той зробив раніше на слуханні в районному суді в зв’язку з його ж заявами в ході судового розгляду, а також — стосовно інших деталей, тобто точного місцеперебування в Амстердамі, часу та кількості героїну — на підставі непрямих доказів, отриманих із Нідерландів.
«Нінн-Гансен проти Данії» (Ninn-Hansen v Denmark) (ухв.), 28972/95, 18 травня 1999 року.
Суд нагадує, що суд імпічменту засудив заявника не на основі свідчень, колись зроблених свідками, котрих суд імпічменту також не заслуховував.