Бунт моїх колишніх
- Автор: Потанина Ирина Сергеевна
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 966-365-081-8
- Жанр: Иронические детективы
Электронная книга - «Бунт моїх колишніх». Краткое содержание книги:
Адже вони такі безпорадні, що без жіночої руки губляться у найпростіших життєвих ситуаціях.
Ну а якщо колишні чоловіки уявили себе сучасними Робін Гудами і регулярно порушують закон, а теперішній чоловік — детектив — хоче спіймати їх на гарячому та посадити за ґрати?
Не лишати ж бідолашних напризволяще! Доводиться засукати рукави та братися до звичної справи — на додачу до свого теперішнього керувати ще й колишніми.
Слава Богу, українських жінок не треба вчити, як дати раду чоловікові. Це в них у крові. Адже ми відповідаємо за тих, кого приручили, чи не так?
— Слухай, — Шурик раптом пожвавішав, — я знаю, що потрібно з тобою зробити. Тісне спілкування з психологом, усе-таки, справило на мене вплив. Лікуватимемо твої комплекси.
— Що? — не зрозуміла я.
— Негайно уяви, що весь цей сюжет ти просто прочитала в книжці. Сидиш зараз, читаєш, скептично посміхаєшся. Уявила?
— Ну?
— Що ти відчуваєш?
— А що потрібно?
— Тьфу! Ти зовсім не вмієш брати участь у психологічних експериментах. Постав свою підсвідомість перед фактом, що в усьому, що сталося, вона жодної участі не брала. Уявила? Погодься, що їй тепер жахливо кривдно! Сумно, коли щось цікаве відбувається поза твоєю участю?
Якимось незрозумілим чином Шурик точно вгадав мою реакцію.
— Отож, — з інтонацією переможця заявив новоявлений експериментатор, — це доводить наступне. Твоїй підсвідомості жахливо хочеться брати участь у всьому, що відбувається навколо. Вона обожнює пригоди й ладна будь-які факти трактувати на свою користь. А найлегший спосіб переконати себе в причетності до тих чи інших подій — це сплеснути руками та впасти в істерику під кодовою назвою: «Ах, це я в усьому винна!»
— Землю, часом, не ти створила? — підхопив Георгій.
Я ображено промовчала.
— Ну чого надулася? — сплеснув руками Шурик. — Кет, зараз ти мусила б відчути блаженство від думки, що твої переживання з приводу провини перед усім людством цілковито безпідставні.
— Замість цього я почуваю сором і провину за невихованість моєї зацікавленої підсвідомості. Ви, психологи, вічно одну проблему виліковуєте, але масу інших при цьому створюєте.
Втім, не можна було не визнати, що з комплексом провини за вчинки всіх ближніх я, завдяки Шурчиному втручанню, розпрощалася навіки.
«Нізащо більше нікого не рятуватиму! — я в'їдливо посміхнулася Шурикові. — Коли самі винні, самі нехай і викручуються».
— Приємно все-таки, коли розумні люди розумними словами про розумні речі розказують, — Жорик підклав руки під голову та простягся на Робіновому ліжку, немов у себе вдома. — Тільки мені здається, що вкрай нерозумно з боку цих розумних людей робити це о п'ятій ранку, коли справ незакінчених ще маса, а спати вже страшенно хочеться. Може, попрацюємо все-таки?
— Нам усім просто поталанило, — знищуючи сліди свого проживання в кімнаті, повідомив Шурик. — До будь-кого іншого, хто повівся б отак, як ми, удача нізащо не повернулась би обличчям. Добре, що все добре скінчилося… Особисто я відтепер обіцяю бути законослухняним громадянином. Ніяких більше поступок перед совістю… Ніяких сумнівних пригод…
— Це ти говориш? — засумнівалась я.
— Ну повинен же я хоч якось налаштувати громадянина колишнього опера на бажання не видати мене владі, — посміхнувся Шурик, і ми всі дружно засміялися.
— Тільки за однієї умови, — Жорик раптом зробився над міру серйозним. — Ти муситимеш спокутувати свою провину на тяжких роботах.
— Я так розумію, відпрацьовуватиму на педагогічній ниві? — миттєво зорієнтувався Шурик.
— Так. Мені здається, довідавшись, що Робін обманював їх і тримав тебе під замком, хлопці добряче замисляться… Не вплутуватимуться казна в що… Ну не здавати ж, справді, їх у міліцію?
— Зрештою, — встряла і я, — свою справу ми зробили. Шурик на волі. Авто твого клієнта цілісіньке. Інші, нехай і трохи видозмінені, повернемо господарям. Наше сумління має бути чисте.
— Загалом так, — серйозно кивнув Жорик.
— А з тими, хто повинен був потім ці авто купувати, нехай міліція розбирається, щоб і їй було чим займатись, — докинув Шурик.
— Сумніваюся, — скептично скривився Георгій, — гадаю, людям, котрі не бояться майже відкрито збувати крадене, міліція не страшна. Усе в них давно обговорене.
На кілька секунд усі ми замовкли. Особисто я подумала, що, можливо, у терористичних ідеях Робіна й була крапля здорового глузду. Наявність у нашому суспільстві тих, у «кого все давно обговорено», викликали в мене аж надто войовничі настрої.
— Втім, давайте боротися з тими проблемами, які нас серйозно зачіпають, — швидко знайшовся Шурик. — На відміну від Робіна, я не бажаю переробляти й рятувати цілий світ. Мені й без того є про кого подбати.
Врешті-решт було вирішено підлаштувати ситуацію таким чином, начебто всі спільники Робіна разом із ним втекли за кордон, заздалегідь змінивши документи, що робило їх цілком невловимими.