Правда про справу Гаррі Квеберта
- Автор: Диккер Жоэль
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-358-8
- Переводчик: Леонид Григорьевич Кононович
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Правда про справу Гаррі Квеберта». Краткое содержание книги:
Твір може зацікавити, зокрема, і молодих письменників, адже автор дає тридцять одну пораду як створити бестселер.
Я поклав ручку. Гаррі плакав.
7 липня 2008 року
У Бостоні, в окремому кабінеті готелю «Плаза» Барнаскі півгодини переглядав ті півсотні сторінок, що я йому приніс. Потім покликав нас.
— То як? — запитав я, заходячи до кімнати.
Очі його сяяли.
— Це геніально, Ґольдмане! Геніально! Я знав, що мені потрібні саме ви!
— Майте на увазі, це лише нотатки. Там є речі не для друку.
— Авжеж, Ґольдмане. Без питань. Хай там як, ви все одно читатимете коректуру.
Він загадав принести шампанського, поклав на столі примірники угоди і коротко нагадав її зміст.
— Термін надання рукопису — кінець серпня. Натоді будуть готові суперобкладинки. Коректура і верстка — впродовж двох тижнів, друк у вересні. Книжка має вийти останнього тижня місяця. Це найпізніше. Чудовий таймінг! Простісінько перед президентськими виборами і приблизно перед початком процесу над Квебертом! Розкішний маркетинговий хід, Ґольдмане! Ура!
— А що як розслідування на той час іще не закінчиться? — запитав я. — Як мені тоді завершити книжку?
Барнаскі вже знав відповідь, обґрунтовану його юридичною службою.
— Якщо слідство закінчиться, це буде документальна повість. Якщо ні, кінець залишиться відкритий або ви самі його вигадаєте, і тоді це роман. З юридичного погляду — бездоганно, а читачам усе одно. Якщо слідство не закінчиться, це навіть іще краще: завжди можна написати продовження. Великий успіх!
Він значуще глянув на мене; кельнер приніс шампанське, і Барнаскі захотів одкоркувати його власноруч. Я підписав угоду, корок гучно вистрелив, і все навколо залила піна. Він наповнив два келихи: один простягнув Дуґласові, другий мені.
— А ви не п’єте? — запитав я.
Він бридливо скривився і витер руки об диванну подушку:
— Терпіти його не можу. Шампанське — це для шоу. А шоу, Ґольдмане, це дев’яносто відсотків інтересу людей до нашої продукції!
І він пішов телефонувати в кінокомпанію «Ворнер бразерс», щоб домовитися про права на екранізацію.
Того ж таки вечора, коли я повернувся до Аврори, мені зателефонував Рот. Він був страшенно збуджений.
— Ґольдмане, надійшли результати!
— Які результати?
— Почерк! Почерк не Гаррі! Це не він написав ту фразу на рукописі!
Я радісно скрикнув:
— І що це означає?
— Ще не знаю. Та якщо це не його почерк, отже, під час убивства Ноли рукопису в нього справді не було. А рукопис — один із головних доказів, на ньому тримається обвинувачення. Суддя вже призначив нове слухання на одинадцяту ранку цього четверга, десятого липня. Швидко викликали, для Гаррі це хороша новина.
Я був страшенно схвильований: незабаром Гаррі буде на волі! Отже, він невинен і від самого початку казав правду. Я з нетерпінням чекав четверга. Та напередодні, в середу, 9 липня, сталася катастрофа. Десь о п’ятій пополудні я сидів у Гаррі в кабінеті й переглядав свої нотатки. І тоді мені на мобільник зателефонував Барнаскі. Голос його тремтів.
— Маркусе, у мене погані новини, — відразу заявив він.
— Що сталося?
— Крадіжка сталася, ось що!
— Що вкрали?
— Ваші нотатки… Ті, що ви привезли мені в Бостон.
— Що? Як це можливо?
— Вони лежали у мене в шухляді стола. Вчора вранці їх там уже не було… Спершу подумав, що Мариза прибирала і поклала їх до сейфа, вона завжди так робить. Я її спитав, та вона каже, що нічого не чіпала. Я цілісінький день їх шукав, але так і не знайшов.
У мене закалатало серце. Я передчував грозу.
— Але чому ви подумали, що їх викрали?
Запала мовчанка. Потім Барнаскі пояснив:
— Мені по обіді весь час телефонують, звідусіль — із «Ґлоуб», «Юесей Тудей», «Нью-Йорк Таймс»… Хтось передав копії ваших нотаток усій американській пресі, й вона незабаром їх оприлюднить. Маркусе, цілком можливо, що завтра вся країна дізнається про зміст вашої книжки.