Час великої гри. Фантоми 2079 року
- Автор: Щербак Юрий Николаевич
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-003-2
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Час великої гри. Фантоми 2079 року». Краткое содержание книги:
У центрі роману «Час Великої Гри» — драматична доля головного героя, генерала української розвідки Ігоря Гайдука. Діючи в період Великої Темряви та після її закінчення, беручи участь у жорстокій політичній боротьбі, наражаючись на смертельний ризик, генерал Гайдук приймає доленосне рішення…
Роман «Час Великої Гри» продовжує стильову лінію «Часу смертохристів» — поєднання магічного реалізму з гротеском, включно з «міфологічними» сценами за участю Христа і Сатани.
Гоба відпустили з в'язниці РОК, але приставили агентів стеження, щоб з'ясувати всі зв'язки координатора групускул сьомого кола пекла.
— Пані Ерно! Пані Ерно! — ніжним тенором покликав він, відволікаючи її від ранкових найпотаємніших мрій і розрахунків. Богошитська підпливла до бортика і невдоволено кинула:
— Що тобі?
На ній був золотавий купальник фірми «Готтекс» — з тих, що при–значалися для українських учасниць всесвітнього конкурсу краси 2078 року «Міс Глобал», який мав відбутися в Каракасі й не відбувся з відомих причин. На голові Богошитської, щоб не порушити платинової зачіски, красувалося золотаве непромокаюче пластикове шапо, схоже на величезний качан капусти. Чорний зизуватий погляд другої людини в державі лякав Гоба.
— Кажи вже, — нетерпляче збурунила вона ногами воду позаду себе.
— Сьогодні вночі, — прошепотів він, — відбувся надзвичайний з'їзд комуністів–анархістів у зв'язку з загибеллю слизовиків на Банковій. Прийнято рішення головними винуватцями трагедії проголосити генерала Гайдука та його дружину Олю Гудиму Оголосити їм смертний вирок та вічну анафему яку повторювати під час кожного зібрання слизовиків.
— Це все?
— Ні. Також прийняли рішення підтримати президента Волю на виборах.
— Це рішення КОМАН?
— Ні. Його підтримало також Біле братство. Але ми вимагаємо надати нам право голосу.
— Хорошя–я дитина. Візьми у Шя–я-міля свою пайку — вона задоволено відпливла до центру басейну щоб не чути смороду Гоба, дивуючись, як могла мати справу з ним, і картаючи себе за надмірну наївність і допитливість.
Шаміль був начальником охорони Богошитської й розподіляв дози галуїна серед слизовиків.
62
10 квітня 2079 року в мексиканському місті Веракрус — головній військово–морській базі Мексики на Затоці в Карибському морі (Fuerza Naval del Golfo) — відбулася важлива зустріч. Троє людей, супроводжуваних двома десятками охоронців, зійшлися у фортеці Сан Хуан де Улуа, яка, наче хвилеріз, виходила своїми похмурими бастіонами в море. Хоч і стояла тепла погода (температура повітря +21°С), вирішили не сидіти на відкритому повітрі. В патіо біля другого бастіону під захистом міцного муру була встановлена спеціальна розбірна конструкція з куленепробивного скла — невеличкий зал для зустрічі й обіду важливих персон, — бо, за мексиканською традицією, ділова зустріч була невіддільна від обіду що міг тривати від шести до дванадцяти годин. На жаль, історичні обставини не сприяли довгим зустрічам з розлогими розмовами про жінок, дітей, братів, сестер і племінників, з нескінченними тостами й оповіданнями з життя, з анекдотами, притчами, з журливими піснями у виконанні мар'яччо — найкращих співочих бригад на атлантичному узбережжі, якими так славився колись Веракрус.
Пострахом для цього колись безтурботного, веселого, співучо–танцюючого, сповненого сміху міста стали північноамериканські дрони — непілотовані літальні апарати (НЛА), які, прикриваючись темрявою, що панувала в цих колись сонячних місцях, вишукували і безжально винищували керівників мексиканського народного наркоповстання проти клятих імперіалістів–грінго. Дрони полювали на ціль номер один — самопроголошеного президента Мексики, наркобарона Хосе Сапатерро. Після великих успіхів повстання у червні–липні 2077 року коли революційна наркоармія Сапатерро відбила в янкі віковічні мексиканські землі в штатах Каліфорнія, Техас та Нью–Мексико, злам настав у серпні, особливо після Великого Спалаху 15 серпня: янкі знову захопили всі визволені повстанцями території й, перейшовши Ріо–Гранде, вдерлися до штату Чіауа, оволодівши містом С'юдад–Хуарес — штаб–квартирою Сапатерро, — й пограбували золотий запас наркобарона.
Під час Великої Темряви активних бойових дій не велося, але янкі застосували нову тактику почали систематичне винищення за допомогою дронів командирів і комісарів наркоармії й активно підтримали новий, створений на їхні гроші, національно–визвольний антинаркотичний фронт Мексики — смертельного ворога Сапатерро. Фронт захопив столицю країни Мехіко і низку тихоокеанських провінцій, оголосивши перемир'я з Вашингтоном. Правда, до складу Конфедерації держав Північної Америки Мексику так і не повернули. Щоб принизити нарковождя, янкі провели швидкий і неправий суд над його братом Порфіріо Сапатерро — вбивцею президента Ендрю Ван Лі — й засудили його до страти, але не на електричному стільці, а через внутрішньовенне введення смертельної дози колумбійських наркотиків.