Дівчина, що гралася з вогнем

— Ммм, — знову промимрив Бубланськи.

— Ти, здається, сумніваєшся.

— Я ніяк не можу уявити собі портрет цієї Саландер. Документи стверджують одне, а Арманський і Блумквіст дружно говорять зовсім інше. Згідно з наявною документацією, вона трохи не відстала в розвитку психопатка. Ці ж двоє стверджують, що вона найздібніший пошуковець. Надто вже велика розбіжність між різними версіями. У нас немає мотиву щодо Б’юрмана і жодного підтвердження, що вона була знайома з парою з Енскеда.

— А чи багато треба мотивів розумово відсталій психопатці?

— Я ще не оглядав спальню в цій квартирі. Що ми тут маємо?

— Я знайшла Б’юрмана, що уткнувся головою в ліжко, перед яким він стояв навколішки, немов збирався прочитати на ніч молитву. Він був голий. Постріл зроблено в потилицю.

— Убитий одним пострілом? Точнісінько як в Енскеді.

— Наскільки я зрозуміла, постріл був один. Проте створюється враження, що Саландер, якщо це зробила вона, змусила його стати на коліна перед ліжком, а потім уже вистрелила. Куля увійшла зверху в потилицю і вийшла через обличчя.

— Постріл у потилицю. Тобто схоже на страту.

— Саме так.

— Знаєш, я подумав, що хтось-таки мав би чути постріл.

— Його спальня виходить на задній двір, а горішні і нижні сусіди поїхали на свята з міста. Вікно було зачинене. До того ж вона використала подушку замість глушника.

— Все продумано.

У цю мить у двері просунулась голова Гуннара Самуельссона з технічного відділу.

— Привіт, Бубла! — привітався він, а потім звернувся до Соні: — Слухай, ми збиралися вивозити тіло і перевернули його. Там є дещо, на що тобі треба б поглянути.

Вони пішли до спальні. Тіло Нільса Б’юрмана вже було на носилках і лежало лицем догори, чекаючи відправлення до патологоанатома. Причина смерті була цілком очевидна. Весь лоб був суцільною кривавою раною сантиметрів десять завширшки, з одного боку звисав шматок черепної кістки, що тримався на клаптику шкіри. Плями крові на ліжку і на стіні складалися у досить виразний малюнок.

Бубланськи ображено випнув губи.

— На що ми повинні поглянути? — спитала Соня.

Гуннар Самуельссон підняв покривало і оголив живіт Б'юрмана. Надівши окуляри, Бубланськи разом із Сонею підійшов ближче, і вони, схилившись, прочитали напис, витатуюваний на животі покійного. Незграбні і нерівні літери, очевидячки, не були наслідком роботи професійного татуювальника, але складалися в напис, що легко читався: Я — САДИСТСЬКА СВИНЯ, ПОКИДЬОК І ҐВАЛТІВНИК.

Соня і Бубланськи з подивом втупилися одне в одного.

— Можливо, це і є натяк на якийсь мотив? — нарешті мовила вона.