Відірвана від коренів
- Автор: Новик Наоми
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Відірвана від коренів». Краткое содержание книги:
Переклад olden10
Балло виглядав засмученим через всю мою декламацію, коливаючись між опором і небажанням вірити, і іноді лише слабо стогнав,
— Але я ніколи не чув щоб Виклик… про це ніколи не повідомлялося… — і одразу ж замовкав, коли Алеш робила нетерплячий роздратований жест.
— Ну, — сказала вона, коли я закінчила, — Я допускаю, що ви і Серкан дечого добилися. У всякому разі ви не діяли стрімголов. — Вона все ще тримала кинджал в руці, і постукувала кінчиком леза по краю кам'яного столу — тук, тук, тук — з дзвінким шумом, як від маленького дзвіночка. — Але це зовсім не означає, що королева збереглася теж. Через двадцять років блукань у тому тіньовому місці, яке ви бачили, чому ви очікували, що від неї щось залишиться?
— Ми не хотіли йти, — сказала я. — Серкан не хотів йти. Але я була змушена.
— Тому що Марек сказав, що інакше він скарає вашу подружку на смерть, — закінчила Алеш за мене. — Чорт, так або інакше було все одно.
Я не відчувала, що зобов'язана чимось Мареку, і тому відповіла чесно,
— Якби це була моя мати, я б теж спробувала щось подібне.
— Тоді ви виглядали би як дитина, а не як принц, — вказала Алеш. — Він і Соля. — Вона повернулася до Балло. — Ми повинні були подумати краще, коли почули, що Серкан зберіг дівчину, коли вони запропонували поїздку. — Вона похмуро подивилася на мене. — Я була дуже зайнята, щоб турбуватися про те, що Вуд, нарешті, встромив свої кігті в Серкана. Все, що я хотіла, це щоб її швидко ліквідували, і щоби Серкан не потягнув її сюди, до нас, на нове обслідування. І я до сих пір не впевнена, що так було би краще, в кінці кінців.
— Кася не заражена! — Крикнула я. — Як і королева Ганна.
— Це зовсім не означає, що вони не можуть бути підкорені, щоб служити Вуду.
— Ви не можете засудити їх на смерть тільки тому, що щось таке жахливе може трапитися, вони навіть не будуть у цьому винні, — сказала я.
Балло сказав,
— Я не можу не погодитися з нею, Алеш. Коли обслідування довело, що вони є чистими.
— Звичайно можемо, якщо це врятує королівство від захоплення Вудом, — жорстко сказала Алеш, перериваючи нас обох. — І я не буду довго вагатися, щоб зробити це; і ще менше, — додала вона до мене, — щоб спровокувати вас вчинити якусь дурницю. Я починаю розуміти, чому Серкан поручився за вас, у нього не було багато варіантів.
Вона постукала лезом по столі знову, перш ніж заговорити знову, це було раптове рішення.
— Гідна, — сказала вона.
Я дивилася на неї. Я знала про Гідну, звичайно, до неї лежала тьмяна далека дорога; це було велике портове місто на березі океану — далеко на півночі, яке продавало китовий жир і зелене сукно; дружина наслідного принца була звідти.
— Це досить далеко від Вуду, і океан ворожий до зараження, — сказала Алеш. — Якщо король пошле їх обох туди, то дещо можна зробити. Граф має відьму, Біляву Ларк. Вони будуть під її наглядом, і через десять років, або швидше, якщо нам вдасться спалити цей прогнилий Вуд, я не буду так сильно турбуватися.
Балло вже кивав. Але десять років! Я хотіла закричати, відмовити їх. Це було так, ніби Касі доведеться почати все спочатку. Тільки той, хто живе сто років може легко відкинути десять. Але я вагалася. Алеш не була дурною, і як я могла бачити, вона не помилилася, намагаючись бути обережною. Я подивилася на заражену книгу, що лежала на столі. Вуд ставив нам одну пастку за одною, знову і знову. Він розбудив химеру на Жовтих Болотах і послав білих вовків у Двернік, намагаючись спіймати Дракона у пастку. Йому знадобилася Кася, щоб заманити мене. І коли я знайшла спосіб вирвати її, Вуд все ще намагався використати Касю, щоб заразити Дракона і мене, а коли це не спрацювало, він дозволив їй жити, щоб захопити нас в свої руки знову. Ми боролися і знайшли вихід і з цієї пастки, але що, якщо існує ще одна, і Вуд зможе перетворити нашу перемогу на поразку якимось чином?
Я не знала, що робити. Якби я погодилася, якби пішла разом з Алеш до короля, чи послухав би він? Якби я написала Серканові, чи написав би він у відповідь, щоби я погодилася? Я закусила губу, коли вона підняла одну прохолодну брову, чекаючи на мою відповідь. Потім вона повернула голову: двері до вежі Чарівників розчинилися. На порозі стояв Сокіл, його білосніжний одяг відбивав світло, і біла фігура була обрамлена в темному отворі. Його очі звузилися, коли він побачив нас трьох разом; потім він зобразив одну з його посмішок.