Першому гравцеві приготуватися
- Автор: Клайн Эрнест
- Серия: Першому гравцеві приготуватися #1
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 9789669484826
- Переводчик: Зоряна Крижанович
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Першому гравцеві приготуватися». Краткое содержание книги:
Звичайно, це був злий жарт. Боржники ніколи не були в змозі погасити свої кредити і заробити звільнення. Після всіх відрахувань з зарплати, пені та відсотків, борг кожного місяця ставав ще більшим, а не меншим. Якщо ви зробили помилку і стали контрактником, то, ймовірно, залишитеся ним до кінця життя. Хоча багато людей були не проти. Вони розглядали це як гарантовану роботу. Їм не доведеться голодувати або замерзнути на вулиці.
На екрані з’явився мій «Контракт боржника». Він містив довгий перелік відмов від відповідальності та попередження про права (або їх відсутність) в ролі контрактного працівника. Ненсі звеліла мені його прочитати, підписати та відправлятися в зону обробки боржників. Після цього вона вийшла з чату. Я прокрутив контракт до кінця, навіть не читаючи. Там було понад шістсот сторінок. Підписався ім’ям Брайс Лінч та підтвердив підпис за допомогою сканування сітківки ока.
Хоч я і використовував вигадане ім’я, контракт все одно міг мати юридичну силу. Я не був впевнений і насправді мене це мало хвилювало. В мене був план, і це було його частиною.
Ще одним коридором мене провели в Зону обробки боржників. Мене помістили на конвеєр, який повіз мене через довгий ряд станцій. Спершу зняли мій комбінезон і взуття та спалили. Потім мене провели через свого роду автомийку — ряд машин, які мене намилювали, натирали, дезінфікували, промивали, сушили і виводили вошей. Після цього я отримав новий сірий комбінезон і іншу пару пластикового взуття.
На наступній станції блок машин провів фізичні тести, включаючи аналіз крові. (На щастя, згідно з Законом про конфіденційність генетичної інформації «ІОІ» не мала права брати зразок моєї ДНК.) Тоді мені ввели кілька щеплень за допомогою голкових пістолетів, які одночасно вкололи мені в плечі та обидві сідниці.
На пласких моніторах, встановлених над головою, знову і знову показували той самий десятихвилинний навчальний фільм: «Служба контрактників: Швидкий шлях від боргу до успіху!» Ролі виконували телевізійні зірки третього розряду, які весело просторікували корпоративну пропаганду в той час, поки розповідали політику контрактування боржників «ІОІ». Після п’яти переглядів я запам’ятав кожну прокляту репліку. А після десятого я говорив слова разом з акторами.
— Що я можу очікувати після того, як завершу початкові процедури і отримаю постійне місце роботи? — запитав головний герой тренувального фільму — Джонні.
«Можеш очікувати, що проведеш решту свого життя в ролі корпоративного раба, Джонні», — подумав я. Але продовжував спостерігати, як люб’язний працівник відділу кадрів «ІОІ» вкотре розповідає Джонні все про щоденне життя контрактника.
Нарешті я досяг останньої станції, де машина встановила мені браслет безпеки — металеву пов’язку, яка замикалась навколо щиколотки трохи вище суглоба. Відповідно до навчального фільму цей пристрій контролює моє фізичне місцеперебування, а також дозволяє або забороняє доступ до різних зон офісного комплексу «ІОІ». На випадок, якщо я намагатимуся втекти, зняти браслет або викликати проблеми будь-якого роду, пристрій мав паралізуючий електрошокер. За необхідності він також міг ввести транквілізатор безпосередньо в кров.
Після встановлення браслета інша машина пришпилила невеликий електронний пристрій до мочки правого вуха, проколовши її у двох місцях. Я скрикнув від болю. З навчального фільму я знав, що мені встановили «маячок для спостереження і комунікації». Але більшість контрактників називали його «навушником». Це нагадало мені про маячки, які екологи встановлювали на тварин під загрозою вимирання, щоб відстежувати їхнє переміщення у дикій природі. Навушник містив крихітний комлінк, який дозволяв основному комп’ютеру відділу кадрів «IOI» робити оголошення і видавати команди прямо мені у вухо. Він також містив крихітну камеру, яка дозволяла наглядачам «IOI» бачити все, що було прямо переді мною. Камери спостереження були встановлені в кожній кімнаті комплексу «ІОІ», але, видається, цього було не достатньо. Крім того, вони чіпляли камеру збоку голови кожного контрактника.
Через кілька секунд після встановлення та активації мого навушника я почав чути безтурботні голоси на головному каналі відділу кадрів, інструкції та іншу інформацію. Спочатку голос зводив з розуму, але поступово я до нього звик. У мене не було іншого вибору.
Коли я зійшов з конвеєра, комп’ютер відділу кадрів направив мене до найближчого кафе, які виглядали як в старих фільмах про в’язницю. Я отримав зелений піднос з їжею. Соєвий бургер без смаку, грудку рідкого пюре та якоїсь незрозумілої форми десерт. Я проковтнув усе це за декілька хвилин. Комп’ютер відділу кадрів похвалив мій здоровий апетит. Тоді повідомив, що в мене є п’ять хвилин перерви на ванну кімнату. Коли я вийшов, мене скерували в ліфт без кнопок та індикатора поверху. Двері відчинилися і я побачив на стіні напис: «Корпус контрактників — блок 05 — працівники техпідтримки.