Час смертохристів. Міражі 2077

Вперше за цю божевільну добу Гайдук так гостро відчув біль утрати найближчої людини. Для Гайдука — військового і науковця — священними були поняття «моя команда», «мої люди», «хлопці, яким можна довіряти». Ні родина, ні якась партія чи політичний рух (збіговисько зрадливих базік, об'єднаних (скоріше — роз'єднаних) жадобою влади) не становили для Гайдука жодної цінності. Ніколи не мав сентименту до родичів — двоюрідних братів чи дядьків — які незрідка виявляли ворожість до нього, вважаючи його самозакоханим, владолюбним, жорстоким, замкненим у собі егоїстом. Зневажав усі партії, не вірячи жодному з лідерів: робота у розвідці й можливість ознайомитися з найтаємнішими файлами, що їх накопичувало Головне управління військової розвідки і Особливий відділ при Гетьмані, позбавив Гайдука ілюзій щодо минулих і теперішніх політичних лідерів України.

Він вірив тільки друзям-розвідникам, на допомогу яких можна було сподіватися в будь-якій смертельній ситуації, з якими пройшов не одне випробування; знав, що колеги, перевірені часом, належать до «його команди», він любив їх, пишався ними і всюди, де міг, допомагав їм. Віктор Безпалий був одним з найвірніших Гайдукових сподвижників.

Вже світало, коли лімузин з утікачами дістався Смитз Фолз, де розташувалася таємна авіабаза імені генерала У.Кларка. Звіт про цю базу, підготовлений резидентом військової розвідки України по Канаді, пройшов ще у 2075 році через Бюро Гайдука. Це був доволі поверховий документ (діяльність резидента в Канаді взагалі викликала в Гайдука ряд запитань), але зараз, риючись у пам'яті, він згадав, що, згідно з інформацією, авіабаза призначена для здійснення таємних операцій в Арктиці і Сибіру, Пакистані, Китаї, Індії та Афганістані. Маршрути стратегічних бомбардувальників і важких військово-транспортних літаків пролягали над Північним полюсом і територією Союзу Держав Чорної Орди. Ні в канадський, ні в американській пресі та інтернетджерелах база не згадувалась. Лише одного разу, коли важкий бомбардувальник «Ланкастер-37» розбився неподалік Оттави, у французькій її частині Гатіно, спалахнув скандал: заморська територія Франції Квебек звинуватила владу Онтаріо в навмисній диверсії проти французьких інтересів. Вибух знищив науково-дослідний центр з виробництва високоточних боєзарядів у передгір'ях Гатіно. Паризька преса висунула навіть припущення, що на борту «Ланкастера» могла бути ядерна зброя — такої сили був вибух. Але справу швидко зам'яли. Конфедерація сплатила Парижу солідну компенсацію і надала французам збройну допомогу у проведенні каральної операції проти самопроголошеного арабського Халіфату в департаменті Івелін, врятувавши Версаль від зелених прапорів ісламу. Проте аналітики ВІРУ з кількох маленьких заміток зробили висновок щодо точки злету бомбардувальника, його бойового навантаження і траєкторії падіння.