Гаррі Поттер і Напівкровний Принц (з ілюстраціями)
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гарри Поттер #6
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-29-6
- Переводчик: Виктор Евгеньевич Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і Напівкровний Принц (з ілюстраціями)». Краткое содержание книги:
- Ти можеш це зробити. Северусе, ти це можеш зробити замість Драко. Ти виконаєш завдання, тобі це вдасться, і він тебе нагородить так, як нам і не снилося...
Снейп схопив Нарцису за зап’ястя і відірвав її від себе. Дивлячись на її залите слізьми лице, проказав:
- Думаю, він планує, щоб урешті-решт це зробив я. Але він переконаний, що Драко має спробувати перший. Бо якщо Драко пощастить - хоч і навряд - я зможу довше побути в Гоґвортсі, виконуючи корисну роль шпигуна.
- Інакше кажучи, йому байдуже, що Драко може загинути!
- Темний Лорд розгніваний, - тихо повторив Снейп. - Йому не вдалося почути пророцтво. Нарцисо, ти знаєш не гірше за мене, що він так легко не пробачає.
Вона обм’якла й упала йому до ніг, ридаючи і стогнучи на підлозі.
- Єдиний мій син... мій єдиний синочок...
- Ти повинна пишатися! - безжально мовила Белатриса. - Якби я мала синів, то з радістю пожертвувала б ними для служіння Темному Лордові!
Нарциса завила з відчаю і вчепилася у своє довге біляве волосся. Снейп нахилився, узяв її за руки, допоміг устати й відвів назад до дивана. Тоді налив вина й примусив узяти келих.
- Годі, Нарцисо. Випий. І послухай мене.
Вона трохи заспокоїлася; розхлюпуючи на себе вино, судомно сьорбнула.
- Можливо, я зумію... допомогти Драко.
Вона випросталася, широко розплющивши очі, обличчя мала біле, як папір.
- Северусе... ох, Северусе... ти йому допоможеш? Подивишся за ним, простежиш, щоб йому не було якої шкоди?
- Спробую.
Вона відкинула келих - той полетів через стіл, а вона зісковзнула з дивана, впала перед Снейпом навколішки, схопила його за руку й припала до неї губами.
- Якщо ти його захистиш... Северусе, поклянись! Дай Незламну обітницю!
- Незламну обітницю? - Снейпове лице було непроникне й незворушне, зате Белатриса з тріумфом загиготіла.
- Ти що, Нарцисо, не чуєш? Він спробує, авжеж... звичайні порожні слова, звичайне уникання дій... за наказом Темного Лорда, ще б пак!
Снейп навіть не глянув на Белатрису. Його чорні очі прикипіли до залитих слізьми синіх Нарцисиних очей. Вона й далі стискала його долоню.
- Так, Нарцисо, я дам Незламну обітницю, - тихо сказав він. - Можливо, твоя сестра погодиться бути нашою поручницею.
Белатриса роззявила рота.
Снейп опустився біля Нарциси на коліна. Прямо на очах у здивованої Белатриси вони міцно переплели праві руки.
- Белатрисо, тобі буде потрібна чарівна паличка, - холодно звернувся Снейп.
Белатриса, не приховуючи подиву, вийняла паличку.
- Підійди ближче, - додав Снейп.
Белатриса підступила на крок, ставши над ними, і торкнулася кінчиком палички їхніх сплетених рук.
Нарциса заговорила.
- Чи будеш ти, Северусе, стежити за моїм сином Драко, коли він спробує виконати бажання Темного Лорда?
- Буду, - відповів Снейп.
Тонесенький язичок яскравого полум’я вирвався з чарівної палички, обвивши їхні руки, наче розпечений до червоного дріт.
- А чи будеш ти з усіх сил захищати його від біди?
- Буду, - повторив Снейп.
Ще один язичок полум’я вистрілив з палички й зімкнувся з першим, утворивши гарний палаючий ланцюжок.
- А якщо виникне така потреба... якщо Драко зазнає невдачі... - прошепотіла Нарциса (Снейпова рука сіпнулася, але він її не висмикнув), - чи будеш ти завершувати справу, що її Темний Лорд наказав виконати Драко?
На мить запала тиша. Белатриса дивилася широко розплющеними очима, тримаючи чарівну паличку над їхніми сплетеними руками.
- Буду, - вимовив Снейп.
Белатрисине приголомшене обличчя відсвітило червоний спалах третього язичка полум’я, що вирвався з чарівної палички, переплівся з першими двома і щільно обв’язав їхні стиснуті руки, ніби канат, ніби вогняна змія.
- РОЗДІЛ ТРЕТІЙ -
Заповіт і заперечення
Гаррі Поттер голосно хропів. Ось уже майже чотири години він сидів на стільці біля вікна, вдивляючись у темну вуличку, і врешті-решт задрімав, притулившись лобом до холодної шибки. Окуляри в нього перекосилися, рот роззявився. Пара на шибці від його подиху іскрилася в помаранчевому сяйві вуличних ліхтарів. Штучне освітлення висмоктало з обличчя барви, тож під копицею розкуйовдженого чорного волосся він скидався на привида.
Кімната була захаращена різним добром та сміттям: совині пера, недогризки яблук і обгортки від цукерок на підлозі, підручники заклять, безладно розкидані на ліжку серед зіжмаканих мантій, цілий стос газет у промені світла на письмовому столі. Заголовок в одній з газет різав очі: