Кінець світу. Том 1. До…
- Автор: Базів Василь
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5856-0
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Кінець світу. Том 1. До…». Краткое содержание книги:
«Кінець світу. До і після…» — космологічно–техногенне розслідування у двох томах, у якому автор подає унікальну версію покликання людства та його галактичної долі, викладену в календарі майя. Перший том «Кінець світу. До…» — це несподіваний і захоплюючий погляд на походження земного життя, на матрицю численних цивілізацій гомо сапіенс, на видимий і невидимий світ на Землі впродовж останніх сотень тисячоліть, відколи владарює планетою богоподібна істота — її Величність Людина.
Відправною точкою другого тому «Кінець світу. Після…», що вийде друком упродовж 2012 року, є твердження майя, що ми, нинішні земляни, — це п’ятий комплект людства після попередніх чотирьох, знищених у результаті глобальних катастроф. Але чи буде останнім наш п’ятий склад людства, який має проіснувати 1 872 000 днів, з яких 21.12.2012 — останній?..
Про них буде окрема розмова і дуже достеменна. Бо мова йде про начало усіх начал. Альфа й омега в усвідомленні того двоногого, прекрасного і мудрого, неперевершеного «вінця творіння», яким є її Величність Людина.
А покищо, стоячи в заціпенінні перед величчю пірамід, знайте: алфавіт, календар, математику, астрономію, матеріаловедення, містобудування — увесь цей комплекс цих та інших наук дав єгиптянам бог, якого вони звуть Тот. Але то ті єгиптяни, до яких нинішнє населення однойменної держави, араби, відношення не має, бо вони не є єгиптянами.
Імена тільки інші, а смисл такий самий у єгиптян, як і у майя. Усе, що вони знають і мають, їм дали боги, що опустилися на літальних апаратах на Землю із Неба. Складається враження, що цивілізації на березі Ніла на півночі Африки і на березі озера Тітікака у джунглях Південної Америки — від одного батька.
Виходить так, що тоді, у попередній цивілізації, Єгипет і Мексика із Гватемалою були одною країною за ідеологічно–божественною спадщиною. І не тільки вони…
Отже, споруди №1 на планеті — піраміди — аж ніяк не гробниці знавіснілих від власної величі земних божків — як в Африці, так і в Америці. Їх будували ПЕРШІ ЛЮДИ–БОГИ, будували точнісінько за тим же планом, за яким Всевишній збудував космічний дім, у якому ми живемо і який бачимо над собою щовечора, коли хмари не затуляють нам усе те, що там є у видимому людському оку Всесвіті.
Але така радикальна ломка традиційної єгиптології все одно не дає відповіді на заключне запитання. Ну добре, не гроби, ну добре, за небесним планом, але кожен невиправний песиміст знову би пробурмотів свою глибинну філософію, що б’є наповал, — ну і що?
А точніше — для чого?
Жила–була собі на світі, і не 10 тисяч літ тому, а саме водночас з нами, проста сучасниця, та ще землячка Тетяна Сирченко. І була вона такою простою, чи, як каже відомий «месія», «маленькою українкою», поки її не викрали інопланетяни з НЛО, а відтак благополучно повернули.
І був би це звичайний випадок шизофренії у черговій історії хвороби якоїсь земської психлікарні, якби Тетяна не розповідала «небилиці», від яких академікам Академії наук СРСР волосся вставало дибом. Повернувшись із «полону», вона, зеленого поняття — до того — не маючи в астрофізиці чи космології, і тим паче, в египтології, бо у Гізі — до того — ніколи не була, раптом висунула цілісну теорію про далекий космічний зв’язок, у якому піраміди виконують роль своєрідних антен.
Саме із цих лише зовні мовчазних, наче мертвих і не функціональних пристроїв, з якими ми залюбки фотографуємося, йде в інші галактики інформація із Землі, яка дуже ретельно моніториться.
Аси космонавтики непрямо підтверджують — над пірамідами із тим самим, уже нашим домашнім космічним зв’язком — великі проблеми. Поміхи нез’ясовані звідкись беруться.
Тетяні, поки вона була відсутня, хтось такого наговорив, що ті, котрі набудували піраміди у цілком конкретних, а не випадкових місцях, використовують енергію ядра Землі. Полонянка Сирченко здатна робити те, чого не дано нам, — вона бачить велетенські стовпи світла, що випромінюються із пірамідального нутра.
Нарешті, вона, звичайно, «звихнулася» остаточно, бо почала розмовляти із Сфінксом, як із живою істотою, яка дивиться просто в очі і сипле із зіниць снопи все того ж світла.
Але спробуй не повір Тетяні, коли вона каже, що всередині пірамід вода змінює свій молекулярний склад. Учені перевірили — точно. У звичайнісінькій воді враз гинуть усі мікроби, і вона стає, що називається, водою живою, — заживляє рани, як пеніцілін.
Сирченко вивершує свою теорію висновком, що Єгипет — це лише ланка велетенської мережі передачі вселенської інформації. Пірамідами–антенами усіяна вся Земля. Є вони на Місяці, і на Марсі, і ще далі.
Із відвідуванням останніх адрес — проблематично. Поки що. Але навколо рідної планетки у пошуку пірамідальних шпилів — чому б не пролетітися.
І знову — у путь. Тепер уже після Америки і Африки — в Азію, за якою — лідерство у ХХІ столітті, у якій є Китай, що єдиний на планеті може скинути США із геополітичного п’єдестала.
Правда, Китай має проблему, таку ж, як і ми, у Криму, а вони, у Тибеті, — сепаратизм. Але коли бовваніє вкінці тунелю Кінець світа, то ваші поточні унітарні проблеми, товариші із ЦК КПК, — самі розумієте, яка це навіть не «дрібниця життя», а щось ще мініатюрніше.
Нещодавно китайська влада проклала до Тибету дорогу, яку по праву можна вважати модерним дивом світу.