100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки
- Автор: Матиос Мария Васильевна, Карпа Ирена Игоревна
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4213-2
- Жанр: Короткие романтические романы
Электронная книга - «100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки». Краткое содержание книги:
28. Будь-чиє міркування про любов не може комусь одного разу не видатися банальністю. Нема на світі двох людей, які думають про неї однаково. Жодну любов не можна порівняти з іншою. Любов — затерта поетизмами монета, на якій уже не видно номіналу.
29. Поети перетворили любов на чисту риторику. Здається, про неї вже неможливо говорити, не вживаючи чужих цитат. Так ніхто не кохав, через тисячу літ… Я вас любил. Любовь еще быть может… Одного дня написаний вірш про любов уже наступного дня перетворюється на банальність, цитату, чужу відрижку. Любов задихається під руїнами рим. Любов — це графоманія, нестримне бажання окреслити неокреслюване. Описати любов — це зловити пальцями розлиті по скляній поверхні кульки ртуті — їй потрібна інша мова. Мені ця мова недоступна. Чи не тому я ніколи не писав про любов?
30. Чому кохання — з першого погляду, а любов — до гробової дошки?
31. Любов буває або перша, або остання. Просто так влаштована людина. Жодних інших видів любові, як-от серединна, проміжна або мимолітна, не існує. Саме коли мова заходить про любов, ми перетворюємось на наївних максималістів. Перша любов — вона ж і остання. Це наше перше «все або нічого» — і обов’язково лише смерть розлучить нас. Ах, ще одна вічна тема — червоне і чорне, кохання і війна, любов і смерть. Все дуже і дуже банально…
32. Жодне людське почуття, крім любові, не є водночас кришталево-чистим і нікчемно-брудним. Любов часто ототожнюють з лібідо, статевим потягом. Слівцем, навдивовижу співзвучним з любов’ю. Порнографія виростає з любові та її проявів. Без неї вона неможлива. Саме любов породжує десятки — маній, — фобій, — філій та — ізмів. Б’є — значить, любить. Не б’є — значить, не любить. «Якщо любиш, то вдар мене!». «Тільки не бий мене, якщо любиш!» Любов не існує без травматології. Хтось із класиків колись чудово сказав: «Любов — це коли мучиш ближнього свого не випадково, а цілеспрямовано». Любов — довершена програма людського самознищення. Ідеальна геометрична фігура любові — трикутник, де третій завжди зайвий, але завжди присутній. Або як довершений факт, або як потенційний. Або як нещасний закоханий, або як народжена дитина. Обидва — плоди чужої любові. Любити може будь-яка наволоч. Любили Адольф Гітлер і Мао Цзедун. Любити можна будь-яку наволоч. Любов може бути одною з форм натурального соціалізму. Бо любов — одна на всіх, як повітря, вогонь і вода. Людина, яка не стала щасливою в любові, може спробувати своє щастя у смерті. Любов — сакральний гімн життя і незамінний саунд-трек до смерті.
33. Найкраща пісня про любов належить поету і композитору Володимирові Івасюку і називається «Два перстені». Виконує Софія Ротару.
Юрій ВИННИЧУК
МИСТЕЦТВО СПОЮВАННЯ ПАННИ
А все починалося так невинно і зовсім не з того, що мужчина спокусив жінку, а з того, що Єва дала Адамові яблуко. І яблуко виявилося першим афродизіяком. Та на цьому його афродизіякова кар’єра завершилася, яблуко ніколи більше нікого не спокушало на любовні справи. Зате зуміло розв’язати війну і спричинити загибель Трої.
Правда, чудовим афродизіяком виявилося вино, в тому числі й яблучне. Вино виробляли чоловіки. Зовсім не для того, щоб споїти жінку, хоча мистецтво споювання таке ж давнє, як і сам секс. З древніх часів вино незмінно супроводжує закоханих, скрашуючи їхні стосунки і стаючи мовби мовчазним посередником між двома статями.
Вино поруч хліба і м’яса є поживою з найбагатшою символікою, одним із головних елементів жертви, яку складали богам. Вино пов’язане з духовністю, оскільки алкоголь вводить людину у стан ейфорії. Святий Климент з Александрії казав, що вино перебуває у такому ж стосунку до хліба, як і життя церковне до життя світського.
Усі традиційні вірування Старого Світу бачили у вині знаряддя пізнання і втаємничення. Червона барва вина нагадує кров, а тому вино вважалося кров’ю виноградної лози. І так само, як кров, вино єднається з життям, і пекельні сили не мають до нього доступу. А що вічне життя є атрибутом безсмертних богів, то пиття вина дозволяє людині протягом певного часу дорівнятися богам. Вино — це також любовний напій, а однією з рис бога вина Діоніса була любов до людей, і саме з любові до людей він обдарував їх вином, щоб зробити щасливими.
Вино, винниці (тобто виноградники) й виногрона часто з’являються у повчаннях Христа, зокрема винниця часто символізує Царство Боже. Саме тому при давніх монастирях завше були багатющі винниці.