Вождь червоношкірих (Збірник)

Санта поклала руку на вуздечку і подивилася Вебові просто у вічі.

— Ти мене кидаєш, Вебе? — тихо запитала жінка.

— Я хочу знову стати чоловіком.

— Що ж, бажаю тобі успіху в такій похвальній справі! — холодно відповіла Санта і пішла до хати.

Веб Їгер поїхав якнайдалі на південний схід. Коли він доїхав до того місця, де на обрії небо зустрічається з землею, то продовжив шлях у безмежній блакиті неба. Тим часом дні, очолені неділями, об'єднувалися в загони тижнів; місяць збирав із тижнів команду, яка щільно змикала ряди із войовничим криком «Час летить!»; місяці марширували вперед на просторих плацах років, а Веб Їгер не повертався до володінь своєї королеви.

Одного дня якийсь там вівчар Бартоломео з низов'я Ріо-Гранде спішився перед ранчо Нопаліто, беззахисний перед нападом голоду. За якийсь час він уже сидів за обіднім столом у гостинному королівстві. Мова лилася з нього, наче вода з дірявого глечика, він був ніби земля, що зазнала удару Ааронової палиці, — ось вам добрий пастух, який отримав шанс виговоритися перед вдячнішою аудиторією, ніж та, в якої віддаль між вухами густо поросла вовною.

— Місіс Їгер, — белькотів старий, — в околицях Ідальго, на ранчо Секо, я зустрів чоловіка з тим самим прізвищем, що й у вас, — Веба Їгера. Його саме найняли управителем. Якщо в двох словах, то він високий і світлочубий. Може, це якийсь ваш родич, що ви на це скажете?

— Веб — мій чоловік, — радо повідомила Санта. — Господарям ранчо Секо пощастило. Містер Їгер — один із найкращих скотарів на Заході.