Великий секс у Малих Підгуляївцях
- Автор: Клименко Люба
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Дуліби
- ISBN: 966-8910-11-7
- Жанр: Романы для взрослых
Электронная книга - «Великий секс у Малих Підгуляївцях». Краткое содержание книги:
— Ага, ясно, — сказала я втретє. — А хто вона — «ця людина»?
— Дружина його — Мінетія.
— А де вона ділася? Втекла?
— Та ні, померла.
— Ага, ясно. А як ти збираєшся її найти?
— Та я не збираюся. Я не вірю в пророкування жреця Берехлія.
— В яке пророкування?
— Що Мінетія повернеться до Осрісіса на три дні і подарує йому за цей час все те щастя, яке вона недодала йому за життя.
— Ага, ясно. А яка була із себе ця, пардон, Мінетія?
— О, це була красуня на весь світ. Груди — як гарбузи, брови — як оселедці, над верхньою губою — щіточка.
«Чисто я!» — подумала я, але вголос нічого не сказала, тіко трохи удивилась: чого в тої Мінетії цицьки як гарбузи, адже скіхви гарбузів ше не знали — це ж Колумб з Америки їх попривозив в Україну.
Отак ми сиділи і патякали про те, про се, аж поки не начало жевріти небо. Стало розвиднюватися. Ми подивилися один на одного.
Я стала унімательно розглядать мущину, який проговорив зо мною ніч і даже зняв із мене стрес.
«Кого він мені напомина?» — подумала я.
— Кого ти мені нагадуєш? — спитав він.
Я подумала, шо пора іти додому, і встала.
— Стій! — вдруг скочив з місця таємничий незнайомець і схватив мене за руку. — Ти ж… Не вірю!.. Ти ж…. Мінетія!!!!
Я злякалася:
— Відпусти мене, моніяк!
Він був дуже сильним і мав залєзну хватку, але ж і я була не зі слабких. У нас у Підгуляївцях такі дівчата — ого-го!
Я таки вирвалася і побігла. Біжучи, запримітила, що нахожусь на Курячій гірці. І побачила, що містер Ікс роздряпав мені до крові руку.
Прибігла я до своєї комори. Мумріков якраз вертівся на соломі. Накрила його рядниною, а сама вимазала кров’ю нову білу сорочку й простиню. Після того повернулася на бік і заснула солодким-пресолодким сном під свайбену сороміцьку пісню:
…Прожила я з Мумріковим після того пару місяців. Йобар він нікудишній. Але я надіялась забеременіть од його.
От ви, дівчонки, даже не представляєте, шо значить каждий місяць ждать, шо ти, наконєц, беремена, а з цієї мічти получаєцця великий пшик. Це таке западло!
Послі каждого, як то кажуть, збліженія з первої сікунди начинаєш ждати рібйоночка, маненького, розовенького — чи то хлопчиська-горобчиська, чи то дівчаточко-кирпаточко. Ходиш як дурна по селу, заглядаєш у кажну калясочку, їдеш у город — і три часа «вибираєш» одьожку для свого пиндика. Каждого вечора лягаєш спать і мічтаєш, шо тут от, під боком, сопе таке манюнє, таке рідне, таке ненаглядне і смокче твою цицьку!.. І вже перебираєш в умі всі імена і приміряєш до свого манєнького хлопчика чи дівчинки… А тоді приходить полнолуніє — і всьо! Менструвація! Піздєц твоїм мічтаніям!
А тіло твоє од розчаруванія просто рветься на часті, а твоє лоно ридає кровавими сльозами і кричить: хочу дитинку! Дайте мені дитинку!
Ох, як же начинаїш ненавидіти своє тіло — розкішне, пишне і не іспользоване по назначенію! І начинаїш ненавидіти свого мужа — хілого і профнепригодного. І начинаїш наневидіти все, шо називаєцця бридким словом «сєкс»!
І як тільки це тщедушне тільце мужа начинає наближацця, тебе пронизує таке отвращеніє, шо хочецця на нього виригати все своє «хве».
І, канєшно, началися у нас проблеми, того шо всі мужики — самодовольні свині. Вони всю вину за неудачі скидають на нас.
І він, падло, пішов по рукам…
Та ну його в баню… Давайте лучче вип’ємо!
2
Дівчонки! Як ми давно з вами не бачилися! Боже, як же змінилася моя жисть з того врем’я, як я плакалася вам у жилетку! Дівчонки, на самом ділі жисть прекрасна і удівітєльна! Канєшно, при условії, якшо вона регулярна!
На чому я остановилася прошлий раз? Ага, на своєму одіночестві в замужестві.
Наливайте! Щас далі розкажу!
Кончилася прошла історія тим, шо архіологи зібралися і поїхали геть, оставивши трьох Свєток з животами, а мене — пустою. Свєтки сначала дригались — пробували шукать у Києві своїх хахалів, але потім махнули рукою: один оказався жонатим, другий жив в общежитії, а третій був безнадьожним алкоголіком. Рішили вони родить своїх мальчонок і воспітать без батьків. У нас у Підгуляївцях це не трагедія. Каждий третій підгуляєвець — байстрюк. Може, тому й порода в нас кріпка! Нішо її не бере! Бо посудіть самі: незаконному дитяті в цій жисті всігда трудніше, ніж маминому-папиному, тому й жизнєних сил у ньому більше.