Антон та інші нещастя

Раптом мені приходить несподівана думка. А моя мама теж була такою? Загорталася в сутінках у стильні пончо, попиваючи оздоровчий чай? Чи готувала собі спеціальний сік з зеленини? Важко таке уявити.

За якийсь час Іне підводить голову від свого журналу, погляд у неї задумливий.

— Тут написано: щоб зберегти стосунки, дуже важливо обійматися шість разів на день.

Я аж рота роззявляю.

— А то навіщо?

— Окситоцин, — по складах карбує Іне. — Гормон кохання. Він виробляється, коли довго обійматися.

Гормон кохання? Ніколи про такий не чув.

— Тато не може зберегти стосунки, бо ще не має з ким, — завважую я.

— Ні, — погоджується Іне, насупивши чоло. — А що роблять з людьми, які ніколи не обіймаються? Змушують чи що?

Я дивлюся на неї.

— Ти знаєш когось, хто ніколи не обіймається?

— Та ні… Кажу просто для прикладу. Випадково спало на думку.

Іне зітхає. Поглядає на годинник.

— Гаразд! Беру на себе інтер’єр. А ти підготуєш тата ментально.

— Ментально? — перепитую я.

— Так, ментально, — киває Іне. — Я тут знайшла список з turn-ons і turn-offs. Твій тато мусить це прочитати.

Вона видирає сторінку з журналу, дає мені.

— Тьорнонс?

Іне безнадійно хитає головою.

— Ти що, зовсім нічого не знаєш? «Turn-on» означає «підкручувати».

— Що підкручувати?

— Даму, звичайно.

Підкручувати? Татові зовсім не треба нічого підкручувати в Уллі. Ніколи!

Я спідлоба дивлюся на Іне.

— І в яких місцях, на твою думку, він повинен її підкручувати?