Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Фірма - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Фірма

Электронная книга - «Фірма». Краткое содержание книги:

Погодившись працювати в юридичній фірмі «Бендіні, Ламберт і Лок» у Мемфісі, Мітч Макдір не сумнівався: він та його вродлива дружина Еббі на правильному шляху. Фірма орендувала для молодого юриста BMW, виплатила його кредит на навчання, організувала вигідну позику, найняла для подружжя дизайнера. Та Мітчу слід було не забувати те, що вже засвоїв його брат Рей, який відбуває п’ятнадцятирічний термін у в’язниці в Теннессі: за все доведеться платити. До фірми уважно придивляється ФБР і теж робить Макдіру пропозицію про співпрацю. Тепер він опиняється поміж двох вогнів — і мусить зробити вибір, якщо хоче вижити.
1 ... 8 9 10 11 12 13 14 15 16 ... 101
Перейти на страницу:

Перед ними виник чорношкірий працівник у червоному фартуху й вимогливо промовив:

— Так, сер?

На столах лежали на рогожаних підставках віддруковані меню, та до них ніхто й не зазирав — реберця, і лише реберця.

— Дві повні порції, сир і жбан пива, — відразу ж випалив Мітч. Офіціант не записав замовлення, а розвернувся у бік роздачі й заволав:

— Дві цілі порції, сир, жбан!

Як той відійшов, Мітч під столом поклав долоню Еббі на коліно й промовив:

— Ти прекрасна. Коли я тобі востаннє про це казав?

— Дві години тому.

— Аж дві години! Про що ж я думав!

— Щоб більше такого не було, гляди-но!

Він погладив її по коліні — вона не була проти. Всміхалася звабливо, на щічках — ямочки. У тьмяному освітленні біліли зуби й зблискували, як у кішки, пряме чорне волосся гарно спадало на плечі.

Офіціант приніс пиво й мовчки наповнив два кухлі. Еббі відпила трохи й запитала вже серйозно.

— Як гадаєш, з Ламаром усе буде гаразд?

— Не знаю. Я подумав було, що Ламар п’яний, сів поруч, як останній дурень і спостерігав, як він мокнув.

— Бідолаха. Кей казала про поховання — якщо вчасно переправлять тіла, то це буде в понеділок.

— Пропоную змінити тему. Я не люблю похорон — взагалі не люблю, навіть якщо нікого з них не знав і доведеться просто з поваги сходити туди. Я вже маю сумний досвід.

Принесли реберця. Подали їх у фользі і на паперових тарілках. На столі з’явилася й миска з салатиком «Слоу коул», ще одна з запеченими бобами, та головними на столі були реберця в центрі — завдовжки з фут. Припечені, политі підливкою та секретним фірмовим соусом. Вони запустили в них пальці.

— А про що ти хотів би поговорити? — запитала Еббі.

— Про вагітність.

— Здається, ми хотіли кілька років із цим зачекати.

— Зачекаємо. А перед тим ще добре потренуємося.

— Ми вже тренувалися всю дорогу від Бостона до Мемфіса в мотелях.

— Та в нашому новому домі — ще ні.

Мітч розділяв два ребра так, що соус бризнув в обличчя.

— Та ми ж тільки вранці переїхали.

— Знаю. То чого ж ми чекаємо?

— Мітчу, ти так поводишся, ніби я тебе ігнорую.

— Так, та ще ж із самого ранку! От пропоную цим зайнятися, щойно доберемося додому, буде ніби обряд освячення нового житла.

— Побачимо.

— Ми домовилися? Ой поглянь, отой хлопчина зараз шию зверне, так на чиїсь ноги заглядається! Мені варто піти і всипати йому ременем.

— Домовилися. Та ти на тих хлопців не зважай, вони ж на тебе заглядаються, який бо ти красунчик.

— Ага, дуже смішно.

Мітч вже об’їв свої реберця й взявся допомагати Еббі з її порцією. Випивши пива, він сплатив рахунок, і вони нарешті вибралися на алею. Він поволі вів авто містом, приглядаючись до нічних вулиць і вгадуючи назви тих, де вони побували за дня. Двічі неправильно звернувши, нарешті побачили поворот на Медоубрук, а тоді й новий будинок містера та місіс Мак-Дір.

Матраци від ліжка лежали ще на підлозі головної спальні, навколо громадилися коробки. Херсі сховався під торшером і звідти спостерігав, як вони тренувалися.

Чотири дні потому, у перший день на новій роботі, Мітч і його вродлива дружина разом з його вже тридцятьма дев’ятьма колегами та їхніми дружинами прийшли віддати останню шану Мартіну С. Козінскі. Собор заполонив люд. Олівер Ламберт виступив з прощальним словом, та ще й таким проникливим і зворушливим, що навіть Мітча, який вже хоронив батька й брата, пробирала дрож. Дивлячись на вдову з дітьми, Еббі не змогла стримати сліз.

Під вечір усі зібралися в пресвітеріанській церкві для прощання з Джозефом М. Ходжем.

5

Коли о восьмій тридцять — як і було обумовлено — Мітч увійшов у невеличку приймальню перед кабінетом Ройса Мак-Найта, там нікого не було. Він присвиснув, кашлянув, сів і терпляче чекав. Звідкись з-поза стелажів із документами вигулькнула древня сивокоса секретарка і, завбачивши його, підібгала вуста. Не дочекавшись від неї доброго слова, він сам відрекомендувався і сказав, що мав тут зустрітися у точно призначений час із паном Мак-Найтом. Та всміхнулася, сказала, що її звати Луїза, що вона особистий секретар містера Мак-Найта, працює на цій посаді ось уже тридцять років поспіль. Може, він хоче кави? Так, сказав він, чорної. Вона зникла й повернулася із чашкою з блюдцем. Луїза уже переговорила зі своїм босом через інтерком, тепер запропонувала сісти й почекати. Вона нарешті його впізнала, вчора на похороні якась інша секретарка про нього їй говорила.

Тоді перепросила за тутешню важку атмосферу. Зараз у людей немає настрою працювати, і так буде ще кілька днів, поки налагодиться нормальний ритм роботи фірми. Такі були хороші молодики! Задзеленчав телефон на її столі. Вона взяла слухавку і сказала, що в пана Мак-Найта важлива нарада, тож вона його не турбуватиме. Ще один дзвінок — і Луїза провела Мітча до кабінету шефа.

Всередині його привітали Олівер Ламберт та сам Мак-Найт і одразу відрекомендували двом присутнім: Віктору Міллігану й Ейвері Толларові. Усі повсідалися навколо невеликого столу для засідань. Луїзу відправили по каву. Мілліган був начальником відділу оподаткування, а Толлар, якому виповнився всього лише сорок один рік, уже був партнером.

— Мітчу, перепрошуємо за невеселий початок, — сказав Мак-Найт. Вдячні за те, що ти був учора присутній на похороні. Ще раз прошу вибачити, що перший день роботи у нашій фірмі видався доволі сумним.

— Я просто не міг не піти на похорон, — відповів Мітч.

— Ми пишаємося, що ти з нами, у нас на тебе покладаються великі сподівання. Щойно втратили двох цінних юристів, обоє вони займалися тільки податками, то ж тепер від тебе вимагатимемо напруженої праці.

З’явилася Луїза, принесла тацю зі срібним кавником і порцеляновими чашечками.

— Сумна година, Мітчу. Тож розділи її разом з нами, — мовив Олівер Ламберт.

Вони схилили голови, помовчали. Ройс Мак-Найт кинув погляд на робочий блокнот.

— Мітчу, ми з тобою, здається, вже балакали на цю тему. Кожен новий співробітник фірми закріплений за партнером, який скеровуватиме його, як супервайзер і наставник. І дуже важливо зберігати такі відносини між ними. Ми завжди стараємося підібрати такого партнера, з яким тобі вдасться спрацюватися і порозумітися. Зазвичай ми не помиляємося. Знаю, все може бути, і коли так станеться, то просто призначаємо іншого. Твій партнер — Ейвері Толлар.

Мітч зніяковіло усміхнувся до Толлара.

— Ти перебуватимеш під його безпосереднім керівництвом, і всі справи, над якими ти працюватимеш, будуть і його справами. Займатимешся податками.

— Дуже добре.

— Поки я не забув, Мітчу. Пообідаймо сьогодні разом? — запропонував Толлар.

— Звичайно. Згоден.

— Можете поїхати на лімузині, — запропонував Ламберт.

— Я так і планував.

— А коли лімузин матиму я? — запитав Мітч, і всі заусміхалися — видно, що раді були змінити тему.

— Років через двадцять, — відповів Ламберт.

— Я потерплю.

— Ну й як тобі «БМВ»? — спитав його Віктор Мілліган.

— Прекрасно. Вже готовий пробігти перші п’ять тисяч миль.

— Ви без проблем влаштувалися?

— Все чудово. Я дуже радий, що фірма стільки всього для нас уже зробила. І ви нас так тепло зустріли, ми з Еббі вам дуже вдячні за все.

Мак-Найт посерйознішав і зазирнув до записника.

— Як я вже говорив, наразі для тебе найважливіше — здати кваліфікаційний іспит. Маєш на підготовку шість тижнів, і якщо в чомусь виникне потреба, всі тобі допомагатимуть. У нас розроблено спеціальний курс підготовки, його ведуть найдосвідченіші партнери. Все, що виноситиметься на екзамен, передбачено цим курсом, і ми слідкуватимемо за твоїм поступом, за успіхами, особливо Ейвері. Маєш щонайменше по пів дня на повторення, на підготовку, ну, і вільний час. У нашій фірмі жоден співробітник не провалився на іспиті.

1 ... 8 9 10 11 12 13 14 15 16 ... 101
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)