Сонети. Світовий сонет
- Автор: Павлычко Дмитрий Васильевич
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Генеза
- ISBN: 966-504-388-9
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Сонети. Світовий сонет». Краткое содержание книги:
Видання сонетарію видатного українського поета складається з оригінальних та перекладних творів цього жанру. Поет розглядає свою сонетну творчість як пошуки людської істинності. Авторська частина книжки порівняно з попередніми виданнями значно розширена; перекладна — це антологія «Світовий сонет», де окремо подано повний сонетний доробок В. Шекспіра, Гвєздослава та Янки Купали і переважну більшість сонетів Ш. Бодлера. В цілому сонетарій Д. Павличка — унікальне явище української літератури, в якому в невмирущій поетичній формі постає вічність людського духу.
Перейти на страницу:
Фіалці ранній так я докоряв:
«Як пахощі, о злодійко мала,
В моєї ти не викрала любові,
Скажи мені, а де ти їх взяла?»
Лілею шпетив я при кожнім слові,
Що рук твоїх забрала білизну,
І майоран, що вкрав твоє волосся…
Одну троянду бачив я сумну —
їй червоніть від страму довелося;
А друга — та збіліла, мов зола;
А третя — та і біла, і багряна,
І запашна — бо в тебе все взяла! —
її зжере за кару тля погана.
Я бачив квітів безліч — всі вони
Краси твоєї тайні крадуни.
100
Безтямна Музо, де твоє сумління,
Чом ти забула про свою могуть?
Чи не розтринькуєш свій дар і вміння
На золото непотріб обернуть?
Прийди, спокутуй втрачені безплідно,
Змарновані безцільно творчі дні, —
Співай на вухо, що оцінить гідно
І позаписує твої пісні.
Оглянь обличчя пристрасті моєї,
Чи там якої зморшки ще нема,
А якщо є — зганьби Часу трофеї,
Ще й так, щоб зневажалися всіма;
Моїй любові дай надчасну славу —
І зламлеш Часові косу іржаву.
101
О Музо, повернись до правди знов,
Тобі в красі шукати правди личить;
Правдиву оспівай мою любов —
Тоді й тебе та пісня возвеличить.
Чи, може, скажеш, що святій красі
І правді не потрібні барвні шати,
Оздоби злотні в чистоти ясі,
І що любов не треба величати?
Ні, не мовчи! Тобі дано могуть —
Тож так зроби, щоб у правдивім слові
Перетривав віки, які грядуть,
І золоті гробниці дух любові.
Я вчу тебе, як оспівать красу,
Щоб їй не знати підступів часу.
102
Моя любов себе не афішує,
Але міцніє, наче скритий жар:
Той почуттями власними торгує,
Хто виставляє їх, немов товар.
Я озивавсь хвалою голосною,
Любові нашій я складав пісні:
Так соловей виспівує весною,
Та мовкне, як прийдуть дозрілі дні.
Коли настане літо щебетливе,
Його не чути ні вночі, ні вдень,
Бо приїдаються старі мотиви
В немовкнучому галасі пісень.
Навчившись в пташки мудрого звичаю,
Щоб не набриднути, я замовкаю.
103
О, скільки Муза творить барахла!
Якою жалюгідною ціною
Для тебе стане вся моя хвала,
Зіставлена з твоєю явиною!
Не лай мене, що так пишу! Поглянь
У дзеркало, і те, що там постане, —
Твій образ, непохопний для писань, —
Перо моє знеславить окаянне.
Скажи, хіба не грішник той митець,
Що, прагнучи оздобити хвальбою,
Лише спотворює сяйний вінець
Твоїх достоїнств — гарний сам собою?
Тож краще за віршовання моє
Тобі покаже люстро, хто ти є.
104
Твоя краса не зблякла ні на йоту,
Хоч відтоді вже три зими пройшло,
Як я спізнав твою сяйну істоту,
Твоє неткнуте зморшками чоло;
Трьох квітнів пахощі згоріли тричі
В огні трьох літ, що згасли восени,
Але і нині на твоїм обличчі
Панує свіжість ранньої весни.
Ах, врода — стрілочка на циферблаті,
Вона також на місці не стоїть.
Твій вид незмінний? Чи, чуттям пойняті,
Обманюються очі мимохіть?
Якщо це так, добо моя відстала, —
Зів'яло літо, доки ти настала.
105
Моя любов — не ідолу поклін,
Коханий мій не схожий на кумира;
Моїх пісень хвалебних передзвін —
Це все одна й одному сповідь щира.
Моя любов обмежена, авжеж —
В добрі постійна, добротою стала;
Мій вірш висловлює одне і те ж,
Все зводячи до одного начала.
Краса, і правда, й доброта — вся суть
Мого мистецтва і людини в світі;
В цих трьох словах — всі помисли живуть,
Три теми в них, та воєдино злиті.
Краса, і правда, й доброта колись
Жили окремо, та в тобі зійшлись.
106
Коли я в хроніці доби старої
Стрічаю вроди явину живу,
Де воскресають дами і герої
В рядках, служити здатних божеству,
Перейти на страницу: