Вогонь і кров
- Автор: Юнгер Эрнст
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Пломінь, Видавець Анна Клокун
- ISBN: 978-966-97851-5-2
- Переводчик: Олександр Андрієвський
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Вогонь і кров». Краткое содержание книги:
Я маю також передати Тобі вітання від Золемахера, чия рота тримає ділянку біля моєї. Вечорами він часто приходить до нас із пивом — і ми сидимо та граємо в карти. Також я знову багато читаю, здебільшого російських письменників — Гоголя, Достоєвського, Толстого.
Все інше при зустрічі. У нас є тут одна позиція, яку ніяк не назвеш спокійною. Особливо нам дошкуляють обстріли газовими балонами; хмари від них такі густі, що не рятує жодна маска.
Твій Ернст
Артуа, 7 січня 1918
Любий Фріце!
Як у Тебе справи? Я чекаю на детальну розповідь. Сподіваюся, Ти дотримуєшся моєї поради, яку я прокричав Тобі уже з потяга.
Коли я виїжджав з Ганновера, то зустрів свого старого друга Р. Це чудовий хлопчина, який у школі у В. дуже надихався моїми пригодами та завжди захищав мене проти тамтешніх обивателів. У той час, коли більшість старих приятелів добряче погрубішали, він здався мені неймовірно бадьорим та веселим, і з тією ж старою іронією.
У Хаммі я знову залишився один у купе. Біля мене сидів малий Шульц, який залишив мене в Брюсселі, щоб дістатися до Гента. Я не поїхав із ним, бо до вечора в мене зовсім пропав настрій, гадаю, через смуток за домом. Інколи трапляються миті цілковитої самотності, наприклад, коли сам-один проходиш порожніми коридорами вокзалу. Це ніби млин, який перемелює все людське. Я відкрив для себе, що в таких випадках немає іншого дієвого засобу, крім довгого сну в хорошій постелі. В окопах, серед старих товаришів, відразу стає краще на душі, поки одного самотнього вечора все не повторюється знову.
Зараз я сиджу в теплому укритті, поки назовні лютує холод, та одужую. Переді мною лежать три книжки, які написала Фьорстер-Ніцше про свого брата. Ну, тепер бувай.
Твій Ернст
Гві, 1 лютого 1918
Любий Фріце!
З Твоїх листів я зрозумів, що Вам досить непогано живеться у Ганновері. В нас тут досі спокійно; зараз це нагадує наше перебування у Фреснуа минулого року.
Тепер я готую мою роту до наступу. Завдяки битві під Камбре я багато чому навчився — передовсім тому, як можна подолати багато кілометрів відкритою або частково пересіченою місцевістю, зберігаючи при цьому порядок.
У полку дещо змінилося. Оппена, на жаль, більше немає, а новий командир ще не прибув. Що стосується Твого товариша М., то його сьогодні нагородили Залізним Хрестом, я бачив його на святкуванні. Він був нагороджений як важкопоранений.
Читання газет, приміром, кельнських, тепер сприймається дуже дивно — як новини з якогось іншого світу. Крім того, я читав зараз дуже гарний роман Альфреда Кубіна «Потойбіччя».
Твій Ернст
Гві, 5 лютого 1918
Любий Фріце!
Тут все як зазвичай, тільки сильно дошкуляє солдатчина. Коли я вже не можу терпіти, то хочеться забути про службу в піхоті та хоч раз поглянути на це зверху. Авіація, я маю на увазі винищувачі, має свої чесноти, особливо якщо комусь так бракує свободи та подвигів, як бракує мені. До речі, це одна з моїх максим: те, що ми завжди наділені свободою, поки смерть скріплює цю угоду як третя сторона. Тому я почуваюся добре між цими межами.
Твій Ернст
Гві, 17 лютого 1918
Любий Фріце!
Дрібні події, про які Ти пишеш, відомі мені з усією їхньою недоречністю. Проте вчиняють несправедливо, коли хочуть комусь дошкулити. Я підтримую погляд Оскара Вайлда про те, що самогубство — це найбільший комплімент, який можна зробити суспільству.
Сьогодні — марудна неділя в полі. Я сиджу тут у своїй квартирі та читаю «Піквікський клуб», аби зігрітися всередині. Мабуть, невдовзі відбудеться великий наступ, який багато чого змінить, про це свідчать всі ознаки. Здається, що цим весняним наступом увінчається четвертий і вирішальний рік війни.
Зараз до мене прийшли з сусідніх позицій зіграти в карти, тож я прощаюся.
Твій Ернст
27.III.18
Любий Ернсте!
Мама нещодавно була тут і розказала, що Ти написав додому вже два листи. Сподіваюся, Твоя застуда нині минулася і Ти знову будеш up to date. Мама повідомила мені, що Ханна заручена з лейтенантом Девентером. Тільки не кажи, що Ти дізнався про це від мене. Якщо мама ще не написала Тобі, це означає, що заручини мають залишатися в таємниці, поки наречений щасливо не повернеться додому. Тебе це не ошелешило? Це так дивно, що в Ханни багато прихильників. Мене це тільки тішить, особливо те, що Ханна сама щаслива. Так, діти дорослішають, і дівчатка стають жінками. — Тут біля мене живе сержант Еслебен, хороший солдат, за професією — вчитель, під Юссі він отримав три кулі в ногу; я багато спілкуюся з ним. До війни він здійснив подорож до Пуста й досі згадує про це. Упродовж семи тижнів вони були там у низині. Там він заприятелював із циганами, які безпорадно блукали туди-сюди за кінськими табунами, і він досі завжди носить пояс, подарований 14-річною циганською принцесою, на згадку про кохання, яке тривало вісім днів. Перед початком війни ми теж мріяли про поїздку в Карпати, ну а тепер я найбільше хотів би якось поблукати безмежним степом. Життя направду доволі коротке. Я не хочу нічого, тільки вічно блукати й блукати цілим світом, якщо тільки в мене будуть для цього кілька мільйонів. Ну та я сподіваюся, що це вийде й без них, можливо, якось ми з Тобою відкриємо власну справу та разом щось заробимо. Адже Німеччина стала для мене надто тісною, я хотів би якомога швидше податися кудись далі. І я думаю, що можливість та шлях теж знайдуться. Спочатку трохи повчитися, а потім — вперед.