Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.
- Автор: Колектив авторів
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України
- ISBN: 978-966-337-259-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.». Краткое содержание книги:
Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.
50.3. У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VІ)
З метою одночасного захисту прав платників та дотримання фіскальних інтересів держави передбачено порядок внесення змін до податкової звітності. Основних шляхів реалізації цієї процедури є три: подання нової декларації з виправленими показниками; надання уточнюючого розрахунку до податкової декларації; уточнення показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого виявлені помилки.
Подання нової податкової декларації можливе у випадку, коли термін звітування за відповідний період ще не минув. Тоді як звіт платника сприймається остання із наданих декларацій, а санкції за допущені помилки у розрахунках показників раніше наданих звітів за цей же період, що призвели до заниження податкових зобов’язань, не застосовуються.
Уточнюючі розрахунки можуть подаватися за встановленою формою і лише до початку перевірки платника контролюючим органом або після її завершення (але не під час її проведення). Подання такого розрахунку за період, що вже перевірений, зумовлює право податкової служби ініціювати проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
У випадку, якщо неточності, допущені при складанні податкової декларації, мають своїм наслідком заниження податкового зобов’язання, платник повинен разом з їх уточненням самостійно нарахувати і сплатити штраф. Його розмір залежить від обраного варіанта виправлення помилок: 3 % від суми недоплати — у разі подання уточнюючого розрахунку; 5 % від суми недоплати — у разі її відображення у складі декларації, що подається за наступний податковий період. Різниться і порядок сплати: у першому випадку сума недоплати та штраф сплачується до подання уточнюючого розрахунку, а у другому — сума недоплати, збільшена на штраф, відображаються у складі декларації за наступний період з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з певного податку. Отже, вони погашаються у складі даного грошового зобов’язання та у терміни, визначені щодо нього.
Податковим кодексом встановлено обмеження щодо можливості подання уточнюючих розрахунків. Платнику податків заборонено подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок. Дане правило не застосовується до оподаткування доходів, отриманих фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
Стаття 51. Подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків — фізичним особам
51.1. Податковий агент зобов’язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.
51.2. У визначених цим Кодексом випадках розрахунки подаються в електронному вигляді.
У коментованій статті визначається обов’язок податкового агента подавати відомості про суми виплачених доходів платникам податків — фізичним особам. Слід зазначити, що обов’язок податкового агента певною мірою похідний від мети та завдань податкових органів, тому в науці податкових агентів умовно вважають представниками податкових органів у взаємовідносинах з платником податків — фізичною особою. Разом із тим податкові агенти не наділені правами податкових органів і зобов’язані виконувати покладені на них обов’язки. Статтею 18 Кодексу визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.