"Сатурна" майже не видно
- Автор: Ардаматский Василий Иванович
- Год: 1964
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: М. Лещенко
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «"Сатурна" майже не видно». Краткое содержание книги:
Порушимо це мовчання. Тепер це можна зробити. Візьмемо одну з папок, струснемо з неї пилюку часу. Почнемо читати документи. І ось ми вже чуємо живі голоси й бачимо героїв повісті.
— Повинен же хтось працювати і по другому відділу, — сказав Рудін.
— Звичайно, проте не за рахунок розвідки. Я розумію, у них даних поки що не густо, а в те, що вони повідомляють, я іноді просто не вірю. Недавно один агент повідомив, що він на запасних коліях висадив у повітря паровоз. Піди перевір! — Фогель розсміявся. — У нас по першому відділу щодо цього все ясно: агент або вдався, або не вдався, це видно неозброєним оком з його донесень. І в цьому розумінні я за тотальне закидання, бо при цьому більше шансів на збільшення числа здібних агентів. До речі, от про що я хочу вас просити. Коли до вас потрапить полонений з явним плюсом для використання його в першому відділі, робіть на його картці помітку, скажімо, у верхньому кутку праворуч ставте букву «Ф», і я знатиму: це товар для Фогеля. Добре?
— Не заперечую, але ж існує інструкція, — сказав Рудін.
— Добре. Зомбах дасть вам відповідну вказівку. Цього буде досить?
— Цілком, — посміхнувся Рудін і тут же згадав про Каждана. — От нещодавно до вашої школи направлений якийсь Каждан. По-моєму, хлопець з розумною, хорошою головою.
Фогель записав прізвище Каждана в свій блокнот.
— Обов'язково поцікавлюсь…
Рудін пішов від Фогеля о першій годині ночі. Настрій у нього був чудовий, він корисно провів вечір.
Розділ 32
Найважчим для Маркова було чекання. Воно стало ще нестерпнішим після того, коли вирішили якомога рідше виходити в ефір і перейти на зв'язок через «поштові скриньки». Деякі повідомлення з міста приходили до нього на четвертий, а то і на п'ятий донь. У вільні години він проводив заняття з бійцями Будницького, навчав їх методів і техніки розвідувальної роботи. Це вже давало відчутний результат: бійці активно діяли по всій окрузі, часто ходили в далекі рейди; повертаючись, приносили іноді дуже цінну розвідувальну інформацію…
Цього вечора в загоні Будницького відбувалися партійно-комсомольські збори, на яких був присутній Марков. Бійці сиділи на маленькій лісовій галявинці, а президія розташувалася на пагорку біля корявого стовбура старого дуба. Навколо шуміло і виблискувало молоденьке листя. Десь близько-близько на всі лади виспівував соловей. Але яким недоречним був його веселий свист. На зборах обговорювали важку подію останніх днів. Загін Будницького вперше зазнав великих втрат. В одному бою загинуло шість бійців. Найприкріше полягало в тому, що сталося це через те, що командир групи Ловейко проявив безтурботність і сліпу самовпевненість.
Ловейко вів свою групу далеким кільцевим маршрутом. Справи йшли добре — група висадила в повітря важливий залізничний міст і відбила в поліцаїв воза з продовольством. На четверту добу, вже в темряві, вони підійшли до села Лосихи, розташованого на березі невеликої річечки. Село було маленьке, хат на п'ятнадцять, не більше. Ловейко вирішив, що німецького гарнізону тут бути не може, і всім складом групи ввійшов у село без попередньої розвідки. Коли вони добрались до середини єдиної сільської вулиці, що тяглася вздовж річки, по загону вдарило кілька кулеметів. Уцілілі бійці кинулись до річки й залягли там у прибережному чагарнику. Бій точився до світання й кінчився тим, що гітлерівці примусили залишки загону безладно відступити. Уцілілі бійці й сам Ловейко повернулися на базу.
Ловейка спеціально попереджали, що німці негайно пристосуються до боротьби з рейдовими загонами. Будницький втовкмачував йому: «Ні кроку без розвідки». І от не стало шістьох бійців, і серед них богатиря Ольховикова, того самого, який керував боєм, коли Рудін здавався в полон. Мало того, Ловейко не знав, чи всі, хто лишився на сільській вулиці, вбиті. Може, там були й поранені? Втрачено повозку з продовольством, яке було так потрібне загону.
Марков на зборах не виступав, слухав, що говорили інші. Це було перше в загоні серйозне порушення військової дисципліни. А втім, ні, порушення бували й раніше, але оскільки вони не приводили до трагічних наслідків, про них говорили іноді навіть з веселим молодецтвом. І саме Ловейко, який вважався помічником Будницького, випустив летучу приказку: «Партизан не солдат, він сам собі генерал».
— Ну, сам собі генерал, — сказав Будницький, звертаючись до нього, — відповідай перед партією і народом про свій генеральський злочин. А спершу послухай, що скажу тобі я. Ти що ж, вирішив, що ми з цілої дивізії вибрали й послали сюди кращих з кращих для того, щоб ти їх тут поставив під німецькі кулемети?