Пригоди Шерлока Холмса. Том III

— А килим ніхто не чіпав?

— Бачте, сер, коли я повернувся, його справді було трохи відсунуто. Адже вона впала на нього, а він нічим не прикріплений до підлоги. Я його потім поправив.

— Це вам урок, констеблю Мак-Ферсоне, щоб ви більше не дурили мене, — поважно промовив Лестрейд. — Ви, звичайно, подумали, що це порушення ніколи не викриється; а мені досить було один раз поглянути на той килим, щоб зрозуміти, що в кімнаті хтось побував. На ваше щастя, друже, тут нічого не пропало, а то вам показали б, де раки зимують... Мені шкода, містере Холмсе, що я викликав вас через таку дрібницю, але я гадав, що ця друга пляма, яка не збігається з першою, зацікавить вас.

— Це справді цікаво. Ця жінка була тут лише раз, констеблю?

— Так, сер, лише один раз.

— Хто вона така?

— Не знаю, сер. Сказала, що шукає роботу друкарки, але помилилася будинком, — дуже показна, ошатна молода жінка, сер.

— Висока? Гарна?

— Так, сер, висока молода жінка. Я сказав би, справді гарна. Навіть дуже гарна, далебі. «О, дайте мені хоч одним оком поглянути, констеблю!» — просила вона. Така лагідна, ласкава була, що я подумав: не буде лиха, якщо вона зазирне до кімнати.

— Як вона була одягнена?

— Дуже просто, сер, у довгий плащ до п’ят.

— Коли це було?

— Саме почало смеркати. Вже ліхтарі засвітили, коли я повертався з коньяком.

— Дуже добре, — мовив Холмс. — Ходімо, Ватсоне. В іншому місці на нас, здається, чекає важливіша справа.

Коли ми виходили з дому, Лестрейд залишився в кімнаті, а сповнений каяття констебль кинувся відчиняти нам двері. На порозі Холмс обернувсь і щось подав йому. Констебль придивився.

— О Боже, сер! — скрикнув він з подивом.

Холмс притулив палець до уст, засунув цю річ назад у кишеню й зареготав, тільки-но ми опинилися на вулиці.

— Чудово! — вигукнув він. — Ходімо, друже Ватсоне: завісу відслонено, почалася остання дія. Будьте спокійні: війни не буде, блискуча кар’єра вельможного Трелоні Гоупа не зазнає фіаско, необачний монарх не дістане кари за свою запальність, а прем’єр-міністрові не доведеться розв’язувати конфлікт у Європі. Нам лише треба бути трохи ввічливими й кмітливими, і вся ця історія, що загрожувала такими страшними наслідками, не варта буде й шеляга.

Я подумки зачудувався, слухаючи цього незвичайного чоловіка.

— Ви розгадали загадку! — вигукнув я.

— Поки що ні, Ватсоне. Є декілька подробиць, які досі мені незрозумілі. Але ми вже знаємо так багато, що коли не довідаємось про все, буде дуже прикро. Ми вирушимо просто на Вайтхолл-Терас і доведемо справу до кінця.

Тільки-но ми дісталися помешкання міністра європейських справ, Шерлок Холмс сказав, що хоче бачити леді Гільду Трелоні Гоуп. Нас провели до вітальні.