Гаррі Поттер і орден Фенікса
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гарри Поттер #5
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і орден Фенікса». Краткое содержание книги:
— Це жахлива жінка, — тихенько сказала Герміона. — Жахлива. Знаєш, я щойно казала Ронові, перед тим, як ти зайшов... ми повинні з нею щось зробити.
— Я запропонував отруїти, — понуро бовкнув Рон.
— Ні... я мала на увазі якось це пов'язати з тим, що вона погано викладає предмет, адже ми від неї ніякого захисту не навчимося, — сказала Герміона.
— І що ж ми зробимо? — позіхнув Рон. — Уже пізно. Вона отримала посаду і залишиться тут. Фадж постарається.
— Знаєте, я сьогодні думала... — Герміона боязко глянула на Гаррі, а тоді продовжила: — Я подумала, що... можливо, настав час, коли ми повинні... зробити це самі.
— Що самі? — підозріло перепитав Гаррі, все ще не виймаючи руку з відвару муртлапових щупальців.
— Ми самі повинні вивчити захист від темних мистецтв, — сказала Герміона.
— Перестань. — застогнав Рон. — Ти хочеш нас завалити ще й цим? Невже ти не розумієш, що ми з Гаррі знову відстаємо з домашньою роботою, а другий тиждень лише почався?
— Але це важливіше за домашні завдання! — не вгавала Герміона.
Гаррі й Рон витріщилися на неї.
— Я думав, що в цілому всесвіті немає нічого важливішого за домашні завдання! — здивувався Рон.
— Не мели дурниць. Авжеж є, — заперечила Герміона, а Гаррі з лихим передчуттям побачив, що її обличчя раптом спалахнуло тим завзяттям, на яке її зазвичай надихала ССЕЧА. — Нам треба приготуватися, як правильно казав Гаррі, до того, що на нас чекає. Ми повинні вміти себе захистити. Якщо ми за цілий рік нічого не навчимося...
— Але ж ми самі багато не зробимо, — безсило зітхнув Рон. — Тобто так, ми можемо піти в бібліотеку, прочитати там про всілякі закляття, а тоді їх випробувати, але...
— Та ні! Я ж розумію, що ми проминули той етап, коли могли щось вивчити лише з книжок, — заперечила Герміона. — Нам потрібен учитель, причому справжній, такий, що зможе нам показати, як користуватися закляттями, й виправить наші помилки.
— Якщо ти кажеш про Люпина... — почав Гаррі.
— Ні, ні, я кажу не про Люпина, — урвала його Герміона. — У нього дуже багато роботи в Ордені, та й бачити ми його змогли б хіба що на вихідні у Гоґсміді, а цього мало.
— Тоді про кого? — насупився Гаррі. Герміона набрала повні груди повітря.
— Невже не зрозуміло?.. Я кажу про тебе, Гаррі.
На мить запала тиша. Легенький нічний вітерець деренчав шибками за Роновою спиною, а в каміні потріскував, згасаючи, вогонь.
— Що про мене? — перепитав Гаррі.
— Я кажу, щоб ти навчив нас захисту від темних мистецтв.
Гаррі витріщив очі. Тоді повернувся до Рона, готовий обмінятися з ним роздратованим поглядом, як завжди бувало, коли Герміона захоплювалася нездійсненними проектами на зразок ССЕЧА. Але спантеличений Гаррі не помітив у Ронових очах ані сліду роздратування.
Той тільки насупився, щось обмірковуючи. А тоді сказав:
— Цікава думка.
— Яка думка? — не зрозумів Гаррі.
— Про тебе, — пояснив Рон. — Щоб ти нас навчав.
— Але ж...
Гаррі раптом усміхнувся, впевнений, що його розігрують.
— Я ж не вчитель, я не...
— Гаррі, ти був найкращим учнем із захисту від темних мистецтв, — сказала Герміона.
— Я? — ще ширше всміхнувся Гаррі. — Ти що! Ти ж мене випередила на всіх іспитах...
— Якщо чесно, то ні, — спокійно заперечила Герміона. — Ти випередив мене в третьому класі... то був єдиний рік, коли ми разом складали іспит і мали вчителя, який справді знав свій предмет. Але ж я кажу не про результати іспитів, Гаррі. Згадай, що ти зробив!
— Що ти маєш на увазі?
— Знаєш, я вже не хочу, щоб мене навчав такий тупак, — усміхнувся до Герміони Рон. А потім повернувся до Гаррі.
— Подумаймо, — зобразив він гримасу, яка з'являлася на обличчі зосередженого Ґойла. — Е-е... у першому класі... ти врятував від Відомо-Кого філософський камінь.
— То мені просто пощастило, — заперечив Гаррі, — я ж нічого такого не вмів...
— У другому класі, — перебив його Рон, — ти вбив Василіска і знищив Редла.
— Так. але якби тоді не з'явився Фоукс, я...
— У третьому класі, — ще голосніше сказав Рон, — ти бився одночасно мало не з сотнею дементорів...
— Ти знаєш, що то був щасливий випадок. Якби часоворот...
— Торік, — майже кричав Рон, — ти знову переміг Відом...
— Послухайте мене! — розсердився Гаррі, бо вже і Рон, і Герміона почали відверто сміятися. — Тільки послухайте, гаразд? Це все чудово звучить у ваших вустах, але мені завжди просто щастило... переважно я не розумів, що діється, нічого наперед не планував, просто робив, що мені стріляло в голову. І майже завжди мені допомагали...